Мовні скарби прикметника. Урок у 6 кл.

Тема. Мовні скарби прикметника.

Мета. Перевірити рівень знань, умінь і навичок, здобутих при вивченні теми «Прикметник»; учити застосовувати теоретичні знання на практиці при розпізнаванні прикметника, визначенні його граматичних ознак; правильно вживати прикметник у мовленні; знаходити вивчені орфограми та пояснювати їх; розвивати пізнавальний інтерес до символів українського народу, його традицій; виховувати почуття поваги до своєї країни, народу.

Обладнання. Ілюстрації, картки з програмовим завданням; тести; таблиця-схема до теми «Прикметник», очікувані результати (схема у вигляді соняшника).

Епіграф до уроку.  Вийду в поле, стану серед жита,

                             Задивлюся в небо голубе.

                             Земле рідна, скільки буду жити,

                             Стільки і любитиму тебе.

                                                                  М.Луків

                         Хід уроку

Установчо-мотиваційний етап

Очікувані результати

Сьогодні у нас незвичайний урок.

Сьогодні ми зробимо ще один крок

В країну прекрасну, країну чудову,

Що нас так чекає й збагачує мову.

Рідна земля… Україна – край, де ми народилися. Її багатство – це безкрайні лани пшениці, вишневі сади, квітучі поля льону, калинові гаї. Кожен народ має свої святині, свої символи. Є вони і в українського народу. Калина, верба, тополя, барвінок, мальви, чорнобривці, соняшник… Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.

Отож, повторюючи і узагальнюючи знання з цієї теми, ми дізнаємося багато цікавого  ще про один символ України – соняшник.

Операційно-пізнавальний етап

Невичерпна народна скарбниця

-    А який він – соняшник?

(епітети які можна дібрати?)

- А які загадки ви підготували?

- Що знаємо ми про прикметник?

Інтерактивна гра «Я знаю, що …»

    Прикметник – це самостійна частина мови ( учні ланцюжком продовжують перелік граматичних особливостей прикметника)

                              Робота з таблицею

                                   Прикметники

синтаксич- на роль

змінюються

за значенням

ступені порівняння

 

Творчо-дослідницький етап

Гра «Так чи ні» (на уважність; проводить учень)

1.  Прикметник – це службова частина мови? (Ні)

2.  Прикметник означає дію? (Ні)

3.  Відповідає на питання чий? який? (Так)

4.  У реченні виступає додатком? (Ні)

5.  Чи згодні ви з тим, що прикметник має два ступені порівняння? (Ні) (Нульовий, вищий, найвищий)

6.  Прикметник має три розряди? (Так)

7.  Кожен прикметник має повну і короткі форми? (Ні)

8.  Ступені порівняння мають дві форми (Так)

9.  Прикметник не змінюється за відмінками? (Ні)

10.Прикметник змінюється за числами й родами? (Так)

Системно-узагальнюючий етап

Робота з текстами

І група – виписати прикметники і вказати розряди (якісний, відносний і присвійний)

 Соняшник – неодмінна прикмета сільських городів. І в той час же час – це рідкісне, осяйне диво природи, незвичайний феномен рослинного світу.

   «Стоїть гарний, як соняшник у цвіту», - кажуть у народі. А й справді, чи є щось виразніше, красивіше, коли соняшник цвіте!

   Золоточубий соняшник – це не тільки предмет нашого постійного зачудування навколишнім світом, це неповторний і прекрасний символ України.

ІІ група – виписати словосполучення прикметників з іменниками, вказати рід, число, відмінок.

    Квітка сонця – це квітка нашої держави. Краса соняшника, його поживні властивості додали слави «сонячній квітці» у нашому народі. Вона й мислиться, як незмінний і всюдисущий наш супутник, як окраса сільських обійсть, як бажаний і ласкавий зустрічний подорожній, як оберіг домашнього затишку.

ІІІ група – виписати якісні прикметники, утворити всі ступені порівняння.

На високому стеблі квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому і називають квітку соняшником.

   Спить уночі соняшник, схиливши ніжні пелюстки. Та вранці, тільки сходить зірниця, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця, радіє йому: «Добрий день, сонечко, я  так довго чекав тебе!»

   Вдень сонце підіймається все вище, і вище, пливе по небу.

«Диктант для шпигуна»

Клас поділений на команди. Тексти диктантів прикріплюють до стін. Кожний із членів команди по черзі стає шпигуном. Підходить до тексту, читає, запам’ятовує, повертається до команди, диктує. Переможе та команда, яка швидко і грамотно запише всі слова.

Золоточубий, зів’ялі, світло-коричневі, жовтогарячий, ясночолий, дивовижне, сонцесяйне, оранжево-жовті, пишноголовий, українські.

Гра «Чомучка»

Групи учнів обмінюються підготовленими вдома запитаннями, які починаються зі слова «Чому...?»

Ігрова ситуація (інтерв’ю  у соняшника  )

-    Ви помітили, яке гарне у мене ім’я? У ньому є «сонечко» в усіх європейських мовах: одні кажуть «сонячна квітка», другі «повернений до сонця», треті «той, що дивиться на сонце». Росіяни кажуть под-солнух, білоруси - воротисонце, українці – соняшник, а ще – сонях, солноворот.

-    Ім’я у тебе справді сонячне, а до того ж – прозоре, зрозуміле кожному. Виходить, що ти не  чужинець?

-    Ні, я чужинець, мексиканець. Іспанці привезли мене в Європу як дивовижну квітку, яка повертає голову за сонцем. У 1510 році мене посіяли в Мадрідському ботанічному саду серед інших квітів і милувалися мною. Так я – квітка – увійшла в моду спочатку в Іспанії, а потім в інших землях Європи. Мене дарували вельможам і світським дамам, мене ставили в дорогоцінні  вази, прикрашали мною сади і палаци. Садівники намагалися зробити все для того, щоб я – квітка – ставала все пишнішою, запашнішою.

-    А як ти, «сонячно квітко», потрапила до нас?

-    Цар Петро І навчався в Голландії корабельної справи, коли побачив мене. Він надіслав моє насіння до Петербурга, наказавши вирощувати цю «заморську квітку» в квітниках. Так «заморська квітка» потрапила спочатку на панські клумби, а потім на селянські городи.

Розвиток зв’язного мовлення

   Учні  зачитують твори, підготовлені вдома, називають прикметники, ставлять у початковій формі.

                                  Соняшник

   Одного разу дівчинка пробігла повз квітник і розсипала соняшникове насіння. Пройшов час, випав дощик, засвітило сонечко й обігріло зернятко. І воно проросло. На товстому міцному стеблі похитувалась велика важка квітка з чорною серединкою посеред жовтих пелюсток.

   Квіти сторонилися незнайомки, бо раніше в квітнику вона не росла. Троянди не хотіли з нею розмовляти, насміхаючись, перешіптувались між собою. Прополюючи квітник, дівчинка милувалася яскравими трояндами, а на соняшник не звертала уваги. Та квітка швидко росла й тягнулась своєю голівкою до сонечка. Соняшник протягом дня повертав голову за сонцем. А воно своїм гарячим промінням висушувало тендітні пелюстки троянди, які поступово в’янули і опадали.

   І скоро від розкішної квітки залишилося лише стебло з колючками. А соняшник дозрів,  його насінням ласували і діти, і пташки.

«Стилістичний сміхограй»

(виправити помилки у вживанні прикметників, записати відредагований варіант)

                                    І група

Вибачте, хотів написати краткіший лист, а вийшов довжкіший.

                                    ІІ група

У нашому класі тепер новесенький класний керівник.

                                    ІІІ група

Спочатку я сперечався з мамою, а потім зрозумів, що вона завжди правіша.

Бліц-контроль

Індивідуальна робота на картках.

   З того часу і називають люди цю рослину Соняшником.

Підсумок уроку.

Взаємооцінювання роботи груп (за схемою).

- Чи збулись ваші очікування?

Підберіть спільнокореневі слова до соняшник.

         Акровірш

У всіх людей одна святиня.

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніше їм своя пустиня,

Аніж земний в пустині рай.

Їм красить рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, нема без Батьківщини.

Заключне слово вчителя.

Домашнє завдання

1.Дібрати три запитання до теми «Прикметник», які розпочинаються словом «Чому?».

2.Підготуватися до конкурсу шпаргалок.

3.Випереджальні завдання. Пригадати і записати прислів’я, приказки, загадки про числівник.

Додатки до уроку

Додаток 1

Індивідуально-особистісний підсумок уроку

	Так	Ні	Не дуже
Урок мені сподобався
Цю тему я добре знаю
Я знаю всі терміни
Я добре працюю на уроці
Я впевнений(а) у своїх знаннях
Самооцінка( у балах)

Додаток 2

Легенда про соняшник

   Дуже давно, коли ще ні нас не було на світі, ні дідів, ні прадідів, Сонце сходило на Землю зі своїми дітьми – доньками. Вдень Сонечкові донечки жили на землі, а ввечері йшли на небо. Одного разу веселились вони в гайку, а коли стало Сонце сідати, стали і дівчатка збиратись додому.

   Уже далеченько відійшли вони від гаю, аж молодша донька згадала, що забула свій віночок. Повернулася вона. Але на тому місці віночка вже не було. Зате сидів там красивий хлопець. І заговорив він з донькою Сонця словами, солодшими за мед. Просив красуню залишитися з ним, обіцяв любити її все життя, запевняв, що в нього їй буде краще, ніж у батька – Сонця. І дівчина згодилася… жити на Землі, де співають солов’ї , цвіте калина та існує любов.

   Даремно кликало Сонце доньку додому. Даремно, застерігаючи, сердилося, що на Землі її чекає важке життя. Залишилася донька з коханим. І почалося для неї буденне життя з постійними клопотами. Юнак більше трудився, ніж говорив ніжні слова. А нерідко й зовсім забував про них.

-    Ти багато працюєш, я мало тебе бачу, скучаю за тобою. Ти, мабуть, мене вже не кохаєш? – з тяжкою тугою в серці звернулася до земного красеня дочка Сонця.

-    Ми, люди на Землі, бачимо щастя не тільки в коханні, а й в труді, - відповів хлопець.

-    Тоді навчи і мене трудитись і я стану земною, бо я дуже кохаю тебе.

Юнак промовчав, а красуня ще більше засумувала за батьком-Сонцем та сестрами. Забула про свою гордість і хотіла вже повернутися в батькове царство, але Сонце не змогло забрати дочку, бо вона вже вросла в землю.

   Тільки змочило Сонце красуню своїми сльозами, і стала вона  квіткою, яка з тугою за батьківщиною завжди повертається головою до сонця.

Підсумковий урок із теми "прикметник"

Тема. Мовні скарби прикметника.

Мета. Перевірити рівень знань, умінь і навичок, здобутих при вивченні теми «Прикметник»; учити застосовувати теоретичні знання на практиці при розпізнаванні прикметника, визначенні його граматичних ознак; правильно вживати прикметник у мовленні; знаходити вивчені орфограми та пояснювати їх; розвивати пізнавальний інтерес до символів українського народу, його традицій; виховувати почуття поваги до своєї країни, народу.

Обладнання: ілюстрації, картки з програмовим завданням; тести; таблиця-схема до теми «Прикметник», очікувані результати (схема у вигляді соняшника).

Епіграф до уроку. Вийду в поле, стану серед жита,
Задивлюся в небо голубе.
Земле рідна, скільки буду жити,
Стільки і любитиму тебе.
М.Луків

Хід уроку

Установчо-мотиваційний етап

Сьогодні у нас незвичайний урок.
Сьогодні ми зробимо ще один крок
В країну прекрасну, країну чудову,
Що нас так чекає й збагачує мову.

Рідна земля… Україна – край, де ми народилися. Її багатство – це безкрайні лани пшениці, вишневі сади, квітучі поля льону, калинові гаї. Кожен народ має свої святині, свої символи. Є вони і в українського народу. Калина, верба, тополя, барвінок, мальви, чорнобривці, соняшник… Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.
Отож, повторюючи і узагальнюючи знання з цієї теми, ми дізнаємося багато цікавого ще про один символ України – соняшник.


Операційно-пізнавальний етап

Невичерпна народна скарбниця
- А який він – соняшник?
(епітети які можна дібрати?)
- А які загадки ви підготували?
- Що знаємо ми про прикметник?
Інтерактивна гра «Я знаю, що …»
Прикметник – це самостійна частина мови ...( учні ланцюжком продовжують перелік граматичних особливостей прикметника).

Складання узагальнюючої таблиці.

Творчо-дослідницький етап

Гра «Так чи ні» (на уважність; проводить учень)

1. Прикметник – це службова частина мови? (Ні)
2. Прикметник означає дію? (Ні)
3. Відповідає на питання чий? який? (Так)
4. У реченні виступає додатком? (Ні)
5. Чи згодні ви з тим, що прикметник має два ступені порівняння? (Ні) (Нульовий, вищий, найвищий)
6. Прикметник має три розряди? (Так)
7. Кожен прикметник має повну і короткі форми? (Ні)
8. Ступені порівняння мають дві форми (Так)
9. Прикметник не змінюється за відмінками? (Ні)
10.Прикметник змінюється за числами й родами? (Так)

Системно-узагальнюючий етап

Робота з текстами

І група – виписати прикметники і вказати розряди (якісний, відносний і присвійний)

Соняшник – неодмінна прикмета сільських городів. І в той час же час – це рідкісне, осяйне диво природи, незвичайний феномен рослинного світу.
«Стоїть гарний, як соняшник у цвіту», - кажуть у народі. А й справді, чи є щось виразніше, красивіше, коли соняшник цвіте!
Золоточубий соняшник – це не тільки предмет нашого постійного зачудування навколишнім світом, це неповторний і прекрасний символ України.

ІІ група – виписати словосполучення прикметників з іменниками, вказати рід, число, відмінок.

Квітка сонця – це квітка нашої держави. Краса соняшника, його поживні властивості додали слави «сонячній квітці» у нашому народі. Вона й мислиться, як незмінний і всюдисущий наш супутник, як окраса сільських обійсть, як бажаний і ласкавий зустрічний подорожній, як оберіг домашнього затишку.

ІІІ група – виписати якісні прикметники, утворити всі ступені порівняння.

На високому стеблі квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому і називають квітку соняшником.
Спить уночі соняшник, схиливши ніжні пелюстки. Та вранці, тільки сходить зірниця, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця, радіє йому: «Добрий день, сонечко, я так довго чекав тебе!»
Вдень сонце підіймається все вище, і вище, пливе по небу.

Диктант для шпигуна

Клас поділений на команди. Тексти диктантів прикріплюють до стін. Кожний із членів команди по черзі стає шпигуном. Підходить до тексту, читає, запам’ятовує, повертається до команди, диктує. Переможе та команда, яка швидко і грамотно запише всі слова.

Золоточубий, зів’ялі, світло-коричневі, жовтогарячий, ясночолий, дивовижне, сонцесяйне, оранжево-жовті, пишноголовий, українські.

Гра «Чомучка»

Групи учнів обмінюються підготовленими вдома запитаннями, які починаються зі слова «Чому...?»

Ігрова ситуація (інтерв’ю у соняшника )

- Ви помітили, яке гарне у мене ім’я? У ньому є «сонечко» в усіх європейських мовах: одні кажуть «сонячна квітка», другі - «повернений до сонця», треті - «той, що дивиться на сонце». Росіяни кажуть под-солнух, білоруси - воротисонце, українці – соняшник, а ще – сонях, солноворот.
- Ім’я у тебе справді сонячне, а до того ж – прозоре, зрозуміле кожному. Виходить, що ти не чужинець?
- Ні, я чужинець, мексиканець. Іспанці привезли мене в Європу як дивовижну квітку, яка повертає голову за сонцем. У 1510 році мене посіяли в Мадрідському ботанічному саду серед інших квітів і милувалися мною. Так я – квітка – увійшла в моду спочатку в Іспанії, а потім в інших землях Європи. Мене дарували вельможам і світським дамам, мене ставили в дорогоцінні вази, прикрашали мною сади і палаци. Садівники намагалися зробити все для того, щоб я – квітка – ставала все пишнішою, запашнішою.
- А як ти, «сонячно квітко», потрапила до нас?
- Цар Петро І навчався в Голландії корабельної справи, коли побачив мене. Він надіслав моє насіння до Петербурга, наказавши вирощувати цю «заморську квітку» в квітниках. Так «заморська квітка» потрапила спочатку на панські клумби, а потім на селянські городи.

Розвиток зв’язного мовлення

Учні зачитують твори, підготовлені вдома, називають прикметники, ставлять у початковій формі.

Зразок твору Соняшник

Одного разу дівчинка пробігла повз квітник і розсипала соняшникове насіння. Пройшов час, випав дощик, засвітило сонечко й обігріло зернятко. І воно проросло. На товстому міцному стеблі похитувалась велика важка квітка з чорною серединкою посеред жовтих пелюсток.
Квіти сторонилися незнайомки, бо раніше в квітнику вона не росла. Троянди не хотіли з нею розмовляти, насміхаючись, перешіптувались між собою. Прополюючи квітник, дівчинка милувалася яскравими трояндами, а на соняшник не звертала уваги. Та квітка швидко росла й тягнулась своєю голівкою до сонечка. Соняшник протягом дня повертав голову за сонцем. А воно своїм гарячим промінням висушувало тендітні пелюстки троянди, які поступово в’янули і опадали.
І скоро від розкішної квітки залишилося лише стебло з колючками. А соняшник дозрів, і його насінням ласували і діти, і пташки.

Інтерактивна вправа
Стилістичний сміхограй

(виправити помилки у вживанні прикметників, записати відредагований варіант)

І група

Вибачте, хотів написати краткіший лист, а вийшов довжкіший.

ІІ група

У нашому класі тепер новесенький класний керівник.


ІІІ група

Спочатку я сперечався з мамою, а потім зрозумів, що вона завжди правіша.

Бліц-контроль
Індивідуальна робота на картках.

Легенда про соняшник

Дуже давно, коли ще ні нас не було на світі, ні дідів, ні прадідів, Сонце сходило на Землю зі своїми дітьми – доньками. Вдень Сонечкові донечки жили на землі, а ввечері йшли на небо. Одного разу веселились вони в гайку, а коли стало Сонце сідати, стали і дівчатка збиратись додому.
Уже далеченько відійшли вони від гаю, аж молодша донька згадала, що забула свій віночок. Повернулася вона. Але на тому місці віночка вже не було. Зате сидів там красивий хлопець. І заговорив він з донькою Сонця словами, солодшими за мед. Просив красуню залишитися з ним, обіцяв любити її все життя, запевняв, що в нього їй буде краще, ніж у батька – Сонця. І дівчина згодилася… жити на Землі, де співають солов’ї , цвіте калина та існує любов.
Даремно кликало Сонце доньку додому. Даремно, застерігаючи, сердилося, що на Землі її чекає важке життя. Залишилася донька з коханим. І почалося для неї буденне життя з постійними клопотами. Юнак більше трудився, ніж говорив ніжні слова. А нерідко й зовсім забував про них.
- Ти багато працюєш, я мало тебе бачу, скучаю за тобою. Ти, мабуть, мене вже не кохаєш? – з тяжкою тугою в серці звернулася до земного красеня дочка Сонця.
- Ми, люди на Землі, бачимо щастя не тільки в коханні, а й в труді, - відповів хлопець.
- Тоді навчи і мене трудитись і я стану земною, бо я дуже кохаю тебе.
Юнак промовчав, а красуня ще більше засумувала за батьком-Сонцем та сестрами. Забула про свою гордість і хотіла вже повернутися в батькове царство, але Сонце не змогло забрати дочку, бо вона вже вросла в землю.
Тільки змочило Сонце красуню своїми сльозами, і стала вона квіткою, яка з тугою за батьківщиною завжди повертається головою до сонця.
З того часу і називають люди цю рослину Соняшником.

Підсумок уроку.
Взаємооцінювання роботи груп (за схемою).
- Чи збулись ваші очікування?

Підберіть спільнокореневі слова до соняшник.

Акровірш

У всіх людей одна святиня.
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніше їм своя пустиня,
Аніж земний в пустині рай.
Їм красить рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, нема без Батьківщини.

Заключне слово вчителя.

Домашнє завдання

1.Дібрати 3 запитання до теми «Прикметник», які розпочинаються словом «Чому?».
2.Підготуватися до конкурсу шпаргалок.
3.Випереджальні завдання. Пригадати і записати прислів’я, приказки, загадки про числівник.

Написання прізвищ прикметникової форми

Тема. Написання прізвищ прикметникової форми.

Мета: з’ясувати особливості творення прізвищ прикметникової форми; навчити школярів застосовувати правила; виробити вміння правильно вживати їх в усному і писемному мовленні; сприяти зміцненню орфографічних навичок; виховувати гордість за своє прізвище, за яким стоять усі покоління роду кожного з учнів.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок із використанням інноваційних технологій.

Обладнання: різнокольорові картки для роботи в групах; картки із текстами, словами; фото світлини (пам’ятники М.Грушевському, Т.Шевченку, Б.Хмельницькому в Києві).

Епіграф: Прізвище – мелодія віків, у котру
вплелися перекази й легенди,
розповіді й казки про добрих чарівників.
А.Коваль

Х І Д У Р О К У

1. Організаційний момент.
2. Завдання уроку.
3. Очікувані результати.
4. Актуалізація опорних знань учнів.

а) Гра-аукціон «Я знаю, що…»
Учні по черзі називають усі відомості про прикметник.

б) Гра «Чомучка»

Школярі мали випереджальні завдання: підготувати по 5 запитань із вивченої теми, які розпочинаються словом «Чому…?»
Робота в парах. Взаємоопитування. Взаємооцінювання.

в) «Диктант для шпигуна».

Учні працюють у групах. Слова для диктанту прикріплені в різних місцях класу. Кожен по черзі підходить до аркуша, на якому написані слова, читає, запам’ятовує, повертається до групи, диктує. Переможе та група, яка швидко і грамотно запише всі слова.

5. Ознайомлення учнів із темою уроку.
Оголошення епіграфа уроку й робота з ним.
- Чому прізвище – це «мелодія віків»?
- Чому А.Коваль наголошує, що у нього вплелися перекази, легенди, казки?
- Яких «добрих чарівників» він мав на увазі?
- А звідки походять ваші прізвища? (учні готували випереджальне завдання – спробувати пояснити походження свого прізвища. Воно походить: від імені, від географічної назви, від роду діяльності, від назви предмета, ознаки, явища).

Слово вчителя. Прізвище – це зафіксоване в документах родинне найменування. Ім’я служить для виділення особи, по батькові вказує на зв’язок з батьком, а прізвище об’єднує членів однієї родини і дає змогу відрізнити їх від представників інших родин. Прізвище треба берегти, не ганьбити негідними вчинками, бо за ним стоять усі покоління вашого роду.

6. Усвідомлення теоретичного матеріалу в процесі виконання практичних завдань творчого характеру.
а) Творче дослідження. Робота в групах із текстами.

Текст для І групи

Оскільки назви населених пунктів повторюються, а до того ж мають по кілька близьких варіантів найменування, установити точно, від назви якого населеного пункту утворене прізвище, буває важко, а іноді – неможливо.
Прізвище Коцюбинський могло походити від назв сіл Коцюбинці й Коцюбинчики; Вербицький – від назви сіл Верба, Верби, Вербичі. Отже, установити щось точно без додаткових відомостей про конкретну родину важко.
А.Коваль


Текст для ІІ групи

У часи Катерини ІІ за великі заслуги перед державою до основного прізвища такої людини додавали найменування, яке нагадувало про ці заслуги (найчастіше це були воєнні заслуги). Так, Суворову за перемогу під Римником було присвоєно звання Римникського, а в паперах писалося Суворов-Римникський.
У 18 ст. таким способом були утворені подвійні найменування: Рум’янцев-Задунайський, Долгорукий-Кримський, Муравйов-Амурський.
У Кутузова виявилося аж три прізвища: Голенищев (предок Василь Голенище), Кутузов (давній засновник роду Кутуза), Смоленський (за боротьбу з Наполеоном він дістав почесний титул князя Смоленського).
А.Коваль


Текст для ІІІ групи

Українські прізвища спочатку одержали феодали, здебільшого за назвою своїх земель: Бистрицький, Острівний, Рогатинський. Згодом – міщани: Килимник, Пивовар, Олійник. Кріпаки довго не мали прізвищ. Лише під кінець 18 ст. родові прізвища мали всі українці. Значна кількість їх утворена від імен. відомо, що від імені іван існує 130 прізвищ: Іванів, Іваньків, Іванюк, Іванівський, Іваненко… Деякі з них утворені від жіночих імен: Катеринчук, Ганусин, Мариїсів.
Г. Передрій

Аналіз мовних явищ на основі тексту.

б) Робота з підручником.
Опрацювання таблиць п.48.
Вправа-загадка 439.
Колективне виконання.

Видатний художник намалював портрет знаменитого російського поета, щоб викупити з кріпацтва геніального українця.

в) «Мозковий штурм».
Кожна група працює зі світлинами пам’ятників М.Грушевському, Б.Хмельницькому, Т.Шевченку.
Учні складають колективну розповідь про цих людей, відмінюють їх прізвища.

7. Підбиття підсумків уроку.
- Над якою темою ми працювали?
- Які види роботи вам сподобалися?
- Як працювали групи?
- Оцініть роботу кожного учня в групі, виставте поурочний бал.
- Чи збулись ваші очікування?

8. Домашнє завдання.

Мавка. Хто вона: ідеал, символ чи мрія?

ТЕМА. Мавка. Хто вона: ідеал, символ чи мрія?

Мета . Шляхом літературної дискусії розкрити суть міфічної істоти Мавки, яка під впливом геніального слова Лесі Українки набула рис реальної людини, стала символом прекрасної мрії, поезії, благородства. Сприяти вмінню аналізувати, узагальнювати, робити висновки. Виховувати інтерес до творчості поетеси.

Тип уроку. Дискусія.

Очікувані результати:
- під час дискусії у класі створюється відповідна атмосфера, в якій обговорення проходить вільно і всі бажаючі мають змогу висловитись; стимулюється висловлення власних ідей, думок;
- підтримується дискусія у відповідному напрямку; роз'яснюються складні питання;
- учасники дискусії забезпечуються потрібною інформацією; підбиваються підсумки.

Історію Мавки може тільки жінка написати... Леся Українка

Завдання:

-Поміркуйте, який смисл вклала Леся Українка в ці слова. Чи вдалось комусь із письменників створити подібний образ?

ХІД ДИСКУСІЇ

І. Оголошення і запис теми

На дошці записи висловлювань Лесі Українки:
• «Нам не сором буде згадати той час, в який нам судилося жити».
• «Сон — мара, а бог єдиний — віра».
• «Ідеал — се ідея, а не людина».
• «Я маю мужність, коли цього треба!»
• «Я б і хотіла бачити її на сцені, і боюся, не "провалу" боюся, а переміни мрії в бутафорію».
• «Людськості найтяжче забути свої мрії, либонь, тяжче, ніж свою реальну історію...»
• «Будемо ми прагнути й боятись, любити і ненавидіти, будемо жити не тільки в минулому й теперішньому, але й у прийдешньому, але й у вічності, наскільки може сягнути в неї наша фантазія. Хто відкриває прийдешність нашому почуттю, той поширює межі вічності нашої душі».

Коментар: під час дискусії можна використовувані висловлювання Лесі Українки як аргумент для підтвердження власних думок.

1. Відомості з теорії літератури

• Ідеал — уявлення про досконалість, зображення прекрасного як належного. Це те, що повинно бути, на думку письменника.
• Символ — предмет або слово, яке умовно виражає суть певного явища. Предмет, тварина, знак стають символами, коли їх наділяють додатковим, винятково важливим значенням. Значення символу домислюється, тому його сприйняття залежить від читачів.
• Мрія — витвір уяви, щось уявне. Предмет бажань, прагнень.
Коментар: під час дискусії потрібно звертати увагу на значення слів «ідеал», «символ», «мрія» і відповідно правильно виробляти свою позицію.

2. Театралізація уривку І дії (зустріч Лукаша і Мавки).

• Які почуття викликала у вас ця зустріч?

Об’єднання учнів у групи (6 груп):

• перша група — реалісти;
• друга -- символісти;
• третя — етнографи;
• четверта — мрійники;
• п'ята — ідеалісти;
• шоста — матеріалісти.

Коментар: кожна група відстоює свій погляд на літературний образ.

II. Запитання під час дискусії (орієнтовні)
Примітка: запитання ставить вчитель або вибирається ведучим.
— Звідки з'явилася Мавка? Яка роль міфології в створенні даного образу? Чи вважаєте ви її своєю ровесницею?
Примітка: відповідають етнографи.
— Чи можна вважати стару «розщеплену» вербу символом нещасної України? Чому саме з верби, а не з берези чи дуба з'явилася Мавка?
— Які ще символи України знаєте ви?
Примітка: відповідають символісти.
Учитель. Прослухайте ще раз у виконанні учениці монолог Мавки — сон і мрія.

3. Виразне читання монологу, який починається словами: «Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?..»
Запитання до монологу:
— Про що мріяла Мавка у сні? Чи не з цього монологу починається пробудження мрії? Чи є у вас мрія? Якщо можете, поділіться нею з нами, будь ласка?
Примітка: відповідають реалісти і мрійники.
Як ви розумієте вислів Лесі Українки: «Сон — це мара, єдиний бог — віра»? Чи є щось спільне між даним висловлюванням і сном Мавки?

4. Продовження запитань (орієнтовні)
— Чому Леся Українка не називає прямих родових зв'язків Мавки, а висловлює лише здогадки? Чому Мавка змальована не з постійними портретними рисами, зокрема очі: «зелені..., як небо сині..., вже сиві, ... як тая хмара,... чорні, чи, може, карі»? Чи ця непевність у портретних деталях має якийсь вплив на долю Мавки? Чи, можливо, з якихось інших міркувань Леся Українка вибрала такий стиль написання?
— Чому Мавка почуває себе самотньою в лісі? Чи відомі вам почуття самотності?
— Що приваблює Мавку в людях? А що вам подобається в них (в друзях)?
— Як розв'язує Леся Українка в об¬разі Мавки дилему — воля і вірність?
. Чи не суперечать ці поняття одне одному? Як ви розумієте цю проблему?
— Коли закохалась Мавка у Лукаша: чи тоді, як побачила його, чи тоді, коли почула голос його сопілки? Що для Мавки є первинне — душа чи тіло? А що для себе ви вважаєте первинним?
Примітка: відповідають ідеалісти, матеріалісти.
— Розкажіть про кохання Мавки і Лукаша. Як розумієте слова Мавки: «Що ж мені суджено: щастя чи мука?»
- Чи була щасливою Мавка в коханні? Яке ваше уявлення про щастя? У чому ви вбачаєте своє щастя?

Учитель.
Послухайте, як про кохання пише Леся Українка у листах до сестри Ольги: «Є речі, що людина мусить на них одважуватись сама, не питаючись ради нічиєї... Я безмірно рада за тебе..., що ти матимеш таку справді вірну і щиру дружину.Не міряй і не важ, хто більше, а хто менше любить... Не міряй і не важ, не збирайся жити, а живи, люби, скільки можеш і як можеш, то менше буде жалю, вір мені, ніж коли б ти все розмірила, розважила і відклала на завтра, бо «завтра» не завжди приходить».

І ще один уривок листа до сестри:
«...Я не завжди тямлю, "за що і через що я кого люблю..." Люблю і все. Любов абсолютної справедливості не знає, але в тім її вища справедливість. У світі стільки несправедливо-прикрого, що якби не було несправедливо-лагідного, то зовсім не варто було б жити. Не від нас залежить поправити більшу половину всесвітньої несправедливості безпосередньо, будем же поправляти її іншою несправедливістю — любов'ю».
— Чи розумієте ви зміст висловлювань Лесі Українки про кохання? Чи збігаються ваші думки з думками геніальної поетеси?

— Які почуття у людей викликає кохання? Про яке кохання мрієте ви?
Продовження запитань.
— Розкажіть, як із «царівни в зорянім вінку» Мавка перетворюється на «служебку», «зарібницю»? Як відбилися ці зміни на її зовнішності? Чому вона опинилась в такому становищі? Чи варто заради коханого йти на приниження? Чи пішли б ви її стежкою?

Театралізація уривку П дії (Лукаш і Мавка)
— Які почуття викликала у вас ця зустріч? Який висновок ви зробили для себе?

Продовження запитань (орієнтовні)
— Чи все зробила Мавка, щоб врятувати своє кохання? Прокоментуйте її слова, звернені до Лукаша: «Не зневажай душі своєї цвіту». Від чого застерігає вона його? Як би ви вчинили на її місці? Чи є в Мавки інші шляхи порятунку коханого, звичайно, виходячи з тієї ситуації, що склалася?
— Як вплинула на Мавку зрада Лукаша? Прокоментуйте слова Лісовика: «Ніяка туга краси перемагати не повинна»? Як ви ставитесь до такого поняття, як зрада?

Театралізація уривку II дії (Той, що в скалі сидить і Мавка)
— Що ви відчували, коли дивились і слухали цей уривок?
— Прокоментуйте слова Мавки:
«Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!»
— Які почуття є вічними? Чи наділені ваші друзі благородними рисами характеру?
- Розкажіть, як Мавка рятує Лукаша від закляття Лісовика. Чому вона прийшла йому на допомогу? Як би ви вчинили на її місці? Чи доводилось вам прощати зраду і платити за те любов'ю? Чи варто це робити?
- Незважаючи на зраду Лукаша, Мавка вдячна йому. За що? Як ви розумієте її слова: «Ти душу дав мені»? Чи не вважаєте ви Мавку занадто м'якою, безхарактерною, поступливою? Які риси характеру вам подобаються в інших?

Учениця виразно читає монолог Мавки «О, не журися за тіло!»
— Прокоментуйте монолог Мавки.
— Яка глибока філософська думка висловлена в словах Мавки? То що вважає Леся Українка (та її героїня Мавка) первинним — душу чи тіло?

Виразне читання поезії Ліни Костенко «Життя іде і все без коректур...».
— Як ви розумієте вислів: «Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш — то уже навіки»?
Довідка: від слова «душа» походить слово «духовність».
— Як ви розумієте слова «духовність» і «бездуховність»? Чи є вони актуальними в наш час? Яку роль вони відіграють у твоєму житті?

III. Висновки.
— Чим привабила вас Мавка:
зовнішньою красою чи інтелектом? Можливо, тим і тим?
— Чи навчила вона вас боротися за своє щастя?
— Мавка гине, але залишається благородною. Чи подобається вам така кінцівка драми?
— Прокоментуйте слова Лесі Українки: «Людськості найтяжче забути свої мрії, либонь, тяжче, ніж свою реальну історію». Про які мрії говорить вона? Що мала на увазі? Чи є щось спільне між висловлюванням і драмою «Лісова пісня»?
— Чому Леся Українка сказала, що «історію Мавки може тільки жінка написати»?
— Як ви розумієте такий вислів поетеси: «...Щоб актори не дуже "обидили" мою "Лісову пісню", але чи се в силі людській?..»
Учитель (до всіх). Чи в силі людській зрозуміти Мавку?
Примітка: запитання залишається без відповіді.
Лине чарівна мелодія сопілки.

ІV. Підсумкове слово вчителя.

- Отже, Мавка – це незвичайна міфологічна чи казкова істота, яка вміє подібно до людей, кохати, думати, працювати, радіти. А хто ж тоді Мавка? Символ краси, вірності, честі? Ідеал людини майбутнього? Чи, можливо, мрія? Ці питання будуть хвилювати ще не одне покоління читачів.
- Мені ж хочеться сьогодні зробити висновок: Мавка – це синтез інтелектуальної думки поетеси, втілення її геніальності, світобачення, глибини почуттів і відчуття навколишнього світу. Це її ясні думи – «самоцвіти», «тихі, ніжні зорі», «рожевії гадки», «золото-блакитні» мрії.
- Пророчими є думки Лесі Українки: «Вкупі з митцями будемо ми прагнути й боятись, любити й ненавидіти, будемо жити не тільки в минулому й теперішньому, але й у прийдешньому, але й у вічності, наскільки може сягнути в неї наша фантазія. Хто відкриває прийдешність нашому почуттю, той поширює межі вічності нашої душі».

V. Домашнє завдання.

Написати письмову роботу «Ким для мене є Мавка».

Дороги до Лесі

ТЕМА. Дороги до Лесі.

МЕТА. Пройти дорогами рідної для Лесі Звягельщини. Уявити ту
красу, ті пейзажі, ті рідні серцю місця. Побувати у будинку,
де народилася поетеса. Подихати тим повітрям, щоб
збагнути всю велич, красу, силу і мужність цієї дивовижної
жінки.
Удосконалювати навички роботи в групі, вміння система -
тизувати і узагальнювати, спостерігати і порівнювати.
Розвивати логічне мислення учнів, літературне мовлення.
Виховувати любов до рідного краю, гордість за видатних
доньок народу.

ТИП УРОКУ. Урок-подорож.

ОБЛАДНАННЯ. Науково-популярні книги.

ПЛАН ПОДОРОЖІ

1. Вступне слово про мету подорожі.
2. Ознайомлення з маршрутом.
3. Організація груп.
4. Презентація повідомлень учнями.
5. Підбиття підсумків.

1. Слово вчителя.
Особистість геніальної української письменниці, всесвітньо-
відомої культурної діячки Лесі Українки хвилює не одне покоління дослідників. А щоб переконатися , звідки черпала поетеса сили, шукаючи тих початків як витоків колосальної творчої енергії, маємо йти до Звягеля – він для неї так багато важив!

2. Отож 1 група вирушає до надслучанської землі,
2 група познайомиться із звягельським оточенням Лесі,
3 група побуває в хатині, де народилася письменниця,
4 група довідається про берегиню Лесиної оселі Віру Омелянівну Римську, завідувачку музею.

3. Організація груп.

4. Презентація повідомлень учнями.

1 група

«Любий мій Звягель»

Дуже древній Новоград-Волинський (колишній Звягель). Бачив він усього на своєму віку, знав не одне видатне ім’я, котре славу його множило.

Та з-поміж того найкращого, що мали в своїй історії, новоград-волинці виділяють ім’я геніальної жінки, співця досвітніх вогнів Лариси Петрівни Косач. Тут її колиска. Надслучанська земля напоїла її живою водою, відкрила чарівний світ поезії. Щодня наближаємося ми до її легендарного, чистого й ніжного образу : «Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм, - як казав Олесь Гончар, - живе в душі нашій Леся Українка».
І виринають у пам’яті зустрічі із Случчю та її краєвидами.
У Звягелі маленька вразлива душа перейнялася тими настроями, що їх називають передчуттями геніальної натури. Тут вона народилася – у невеликому будиночку міщанина Окружка над річкою Случ на вулиці Случанській.
Тут, у Соборній во ім’я Преображенія Господня церкві відбулося її хрещення і названо Ларисою. А день народження 13 лютого – те «13-е згадувалося завжди й тоді, коли сама Леся чи хтось інший говорив про те, яка вона невдачлива».
Коротким був звягельський відтинок Лесиного життя. «По правді признаюся, - читаємо в незакінченому автобіографічному творі «Спогади тітки Люсі»,- не спадало й на думку мені, що , може, я туди повік вже не вернуся,…що не вернуться більше мої найперші, наймиліші роки життя, що уплили вже вони злото-блакитним струмочком у прірву минулого. І вже не приплинуть ніколи назад…» Той звягельський час Леся і Михайло згадували як «щось найпрекрасніше» (за спогадами Ольги), «Любий Лесин Звягель» згадує й Олена Пчілка у вірші «Волинські спогади».
Спробуймо й ми, хоча б уявно, заглянути у той «злото-блакитний струмочок», з якого (насмілимося допустити) почнеться такий бурхливий потік Лесиної творчості. Чим був Звягель для дівчинки, що провела тут перших 8 з половиною років життя?
Звягель – це перше усвідомлення батька як щирого друга, котрий рано оцінив свою дочку як «найдорожчої ціни скарб», котрий «за все життя не поклав марної стеблинки поперек Лесиної дороги, а, навпаки, як тільки міг, промітав тую дорогу для неї». Саме він навчив Лесю декламувати, коли вона ще не вміла читати, і всіх до сліз проймала її декламація байки Л. Глібова «Ох кущику, я на чужині…»
«Любий Лесин Звягель» - це і «люба», «кохана» мамочка, яка навчила Лесю, коли їй було 4 рочки, складати букви, ретельно підбирала книжки для її першої лектури. Йшов 1876 – ий рік, коли Емським указом було поставлене грізне питання – чи жити чи згинути нашій нації, нашій культурі, нашій мові. Тим часом в затишній оселі Косачів діти читали Шевченка, Марка Вовчка, П. Куліша, Чубинського…Хтозна, може саме тоді Леся і сформувалася як творча читачка з власними науковими і літературними інтересами?..
Звягель – це перше пізнання народної мови, народної пісні, народного мистецтва. тихенька і зосереджена Леся все життя пам’ятала ті пісні, що співала в дитинстві зі своєю мамою та нянькою Мотрею Дяченко. «Я маю надзвичайну пам’ять на обличчя, місцевості, які бачила ще в дитячих літах» - таке цікаве зізнання знаходимо в листі Лесі до М.П.Драгоманова.
Обзиватимуться в Лесиній творчості слова, мотиви, образи, винесені з далеких дитячих літ, з рідної серцю Звягельщини.

2 група

Звягельське оточення Лесі

Звягельський перід свого життя Леся згадувала, як щось найпрекрасніше може тому, що тут вона була ще здорова. Поетеса згадувала з теплою любов’ю та глибоким сумом дівчинку
Броню Завадську, що мала ваду серця і через те ні бігати, ні якось жвавіше гратися не могла і дуже рано померла. Це було, здається, найперше велике горе в Лесиному житті, бо вона дуже любила Броню. Разом з Мішею Леся часто згадувала хлопців Завілейських. Найбільше вони любили найстаршого з них Зюню( Василь Дмитрович Завілейський). Він був їхній постійний товариш в забавах та взагалі в їхньому дитячому житті. Згадувала ще Леся, як вона вчила говорити молодшу за себе на чотири роки Наталку Вишинську ( Наталія Іванівна Вишинська, по чоловіку Гроздова) і, почавши чомусь зі слова «казан», не могла добитися ніяких успіхів у науці в своєї учениці».
Василь Дмитрович Завілевський був приятелем Лесі і Михайла. 31 березня 1890 року з Петербурга писав Лесі : «Христос Воскрес! Спасибі Вам, шановна Ларисо Петрівно, за Ваш ласкавий лист до мене». В листі далі йдеться про оцінку оповідання, написане Зюнею, яке він надіслав Лесі з правом різати і поправляти його. Повідомляє, що хоче займатися перекладами. Просить прислати список творів для перекладу. 26 листопада 1890 року В.Завілейський пише Лесі : «Дякую панні Ларисі, що кинула живе, щире українське слово в кацапщину, де його хіба тоді почують, як сам скажеш».
Сім’я Косачів приятелювала з прогресивними сім’ями того часу, зокрема з Пилипом Іринеєвичем Немоловським та родиною Вишинських-Сікорських. Олена Пчілка була хрещеною матір’ю доньки Вишинських Наталії. А її внучка Людмила В’ячеславівна Харламова вже у наш час подарувала музею два рушники.
Цікавою сторінкою в житті Косачів є дружні відносини з сім’єю Немоловського П. І., земського лікаря м. Житомира, який лікував Лесю. Він неодноразово приїздив у службових справах до Новограда-Волинського, не забував завітати до Косачів, а ті були частими гостями у лікаря.

3 група

Будиночок Косачів

Раннє дитинство Лесі пройшло у Звягелі. Тут вона з родиною жила недовго, але життєвий шлях її почався саме тут і був осяяний гарним родинним щастям та спокоєм, духом рідного краю та його природою…
Будиночок Косачів – простий і скромний, із невеликим веселим садом, - стояв над Случем. Було життєво тут. Внизу, під горою, хлюпотів млин. По крутій споришевій дорозі рипіли вози, запряжені волами, поряд них ішли статечні господарі, везучи мішки із зерном до млина. Обіч дороги, до річки, збігав рівчачок від веселого джерельця. Річка вдень сяяла сонячними перлами-хвильками і купала у воді вербові віти, а вночі гралась із зорями, гойдаючи їх на темній таємничій поверхні води.
За спогадами Романа Яковича Герасимчука, який проживав у хатині, де народилася Леся, в 1928 році в червні місяці з’явилась старенька жінка з онуками – хлопчиком і дівчинкою, назвала себе матір’ю Лесі Українки і попросила дозволу приходити до них 2-3 дні.
За чашкою чаю розповіла, що сама обрала цей будинок, з вікон якого відкривався чудовий пейзаж і річка та зелений гай поміщика Мезенцева.
Оглянувши приміщення, вона зупинилася в кімнаті, де була опочивальня, в якій стояв комод під вікном, по боках два ліжка, а збоку – гардеробна шафа. Олена Пчілка сказала, що такі меблі були і в них, що саме тут народилася Леся, і прожили вони в цій оселі 5 років. Сім’я почала прибавлятися, приміщення стало тіснуватим, тому переселилися на вулицю Завадську в просторий будинок Завадського, де прожили до переїзду в Луцьк.

4 група

Берегиня Лесиної оселі

Віра Омелянівна протягом 44 роки працює в музеї. Це одержима жінка настільки заглиблена у свою роботу, стільки любові й здоров’я віддала музею, пропаганді Лесиної творчості, що іноді, здається, сама стала схожою на Лесю.
Її мозок – ніби наукова скарбниця. У пам’яті тримає сотні імен, дат і подій. Подумати тільки! Десятки років з Лесею! Експонат до експоната, плеяда за плеядою, конференція за конференцією. А творчі вечори, а особисті листування з науковцями, родичами Лесі Українки. Хто знає, скільки треба енергії, здоров’я, творчої думки, аби усе це організувати. Науковою роботою, організацією зустрічей, свят займається сама Віра Омелянівна. І щороку прагне провести той чи інший захід по-новому.
А скільки їй телефонують, скільки шукають поради. Усім допоможе, усіх зустрічає, як справжня господиня. Її працю , працю завідувачки Лесиної оселі оцінено високим званням заслуженого працівника культури України, орденами княгині Ольги, «Звягель» та багатьма іншими відзнаками.
І якщо цікавлять листи, спогади, цікаві фотосвітлини, реліквії родини Косачів – усе покаже, усе знайде, усе пригадає, бо хоче, аби більше земляків полюбило Лесю, її творчість, котра робить людину кращою, одухотворенішою.

5. Підбиття підсумків.

Життєвий світ кожної людини, як і життєві дороги, кажуть, незбагненні. Але є в тій незбагненності миті, коли ясно відчуєш, пізнаєш самого себе і відчуєш себе частинкою свого народу.
Леся Українка…Своєю винятковістю і своєю звичайністю, своїм величним і гарним найменням вона нашому люду , українцям, і досі торує дорогу до самих себе: до мови, до родини, до рідної землі, до України. А коли ми пройшлись Лесиними стежками, то відчули дух рідної хатини, садочку, річки, пройнялися її думками, її болями.
У рік 135-річчя від дня народження нашої геніальної землячки шляхи всіх шанувальників рідного слова, шанувальників її творчості пролягають до древнього Звягеля – до Лесиної колиски.
Життя завжди в дорозі з минулого в майбутнє. І в цю дорогу кожен українець і мати-Україна беруть з собою живу рідну українську мову, дух і мелодія якої з нашої волинсько-поліської сторінки гріє словом Лесі Українки.