Літературна студія "Дивоцвіт"

Лист до Мавки

Привіт, Мавко!
Пише тобі учениця 10-А класу Володарськ-Волинської гімназії Стецюк Уляна. Звертаюся до тебе, бо хочу висловити своє захоплення силою твого характеру, а також дати кілька порад і поставити декілька запитань.
Мені, як представнику людей, тобто істот переважно жадібних і корисливих, не зовсім зрозуміло, як можна прожити життя, приносячи себе в жертву, все всім прощаючи, не маючи в серці зла і жодних амбіцій? У нашому світі так прожити неможливо. Тому, на мою думку, тобі не варто було б покидати звичне середовище, бо серед представників людського світу немає жодного рівного тобі. Гармонія є лише в природі, а людина мусить руйнувати цю гармонію, бо не може без цього вижити. Так, можливо, всім представникам міфічного світу ми видаємося злими і бездушними. Але це не завжди так. Людина – це слабка і недосконала істота, яка легко піддається спокусам. Найкращі з нас прагнуть досконалості, найгірші – продовжують деградувати… Для того, щоб сприймати принципи, за якими живе людство, треба самому бути людиною.
Мені не зрозуміло, як можна жити, не завдаючи ані найменшої шкоди природі, але, орієнтуючись на твої вчинки, я намагатимусь стати кращою.
Бувай, Мавко!
15.01.09

Автор листа Стецюк Уляна


Катерина

Ця жахлива та жорстокая картина.
Героїнею була там Катерина,
Бідолашна та ізмучена дівчина.
Все тримала на руках свою дитину-
Це маленьке, крихітне створіння,
Ніби сяйво сонця та проміння.
Більш за все воно жадало щастя,
А натомість – сльози та нещастя.
І за що такі душевні муки,
Ці страждання та переживання…
Все ж з дитинства навчена терпіти:
Прощавати, забувати і любити.
Все в житті для неї, як примара,
Та забути хоче, як кошмари
Все те зло, яке зустрілося в дорозі…
Так хотіла бути на порозі
Світлого й щасливого життя.
Все, що їй потрібно для буття, –
Це надіятись та вірити у те,
Що життя на світі є, проте
Вона покинута, сама, самотня.

Жеревко Ольга, учениця 9-Б класу
Володарськ-Волинської гімназії


Сенс життя

Віра у сутність…
Надія на сутність…
Наша любов та жага до життя.
Те, що ми маємо, те, що втрачаємо-
Все це потрібно нам для буття.
Ми віримо в минуле,
Ми віримо в майбутнє.
Ми віримо в те, що ми живемо.
Віра й надія – це вічний супутник
І на путі ми їх знайдемо.
І віра, й надія, і цвіт на путі –
Це майже у кожного є у житті.
Життя для всіх по-своєму прекрасне.
Воно немов те сонце красне,
Що світить нам завжди й усюди.
Його стрічають радо люди.
Ми любимо і знаємо,
Ми хочемо і маємо,
Діставши – не бережемо,
А втративши – шукаємо.

Жеревко Ольга, учениця 9-Б класу
Володарськ-Волинської гімназії