Написання прізвищ прикметникової форми

Тема. Написання прізвищ прикметникової форми.

Мета: з’ясувати особливості творення прізвищ прикметникової форми; навчити школярів застосовувати правила; виробити вміння правильно вживати їх в усному і писемному мовленні; сприяти зміцненню орфографічних навичок; виховувати гордість за своє прізвище, за яким стоять усі покоління роду кожного з учнів.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок із використанням інноваційних технологій.

Обладнання: різнокольорові картки для роботи в групах; картки із текстами, словами; фото світлини (пам’ятники М.Грушевському, Т.Шевченку, Б.Хмельницькому в Києві).

Епіграф: Прізвище – мелодія віків, у котру
вплелися перекази й легенди,
розповіді й казки про добрих чарівників.
А.Коваль

Х І Д У Р О К У

1. Організаційний момент.
2. Завдання уроку.
3. Очікувані результати.
4. Актуалізація опорних знань учнів.

а) Гра-аукціон «Я знаю, що…»
Учні по черзі називають усі відомості про прикметник.

б) Гра «Чомучка»

Школярі мали випереджальні завдання: підготувати по 5 запитань із вивченої теми, які розпочинаються словом «Чому…?»
Робота в парах. Взаємоопитування. Взаємооцінювання.

в) «Диктант для шпигуна».

Учні працюють у групах. Слова для диктанту прикріплені в різних місцях класу. Кожен по черзі підходить до аркуша, на якому написані слова, читає, запам’ятовує, повертається до групи, диктує. Переможе та група, яка швидко і грамотно запише всі слова.

5. Ознайомлення учнів із темою уроку.
Оголошення епіграфа уроку й робота з ним.
- Чому прізвище – це «мелодія віків»?
- Чому А.Коваль наголошує, що у нього вплелися перекази, легенди, казки?
- Яких «добрих чарівників» він мав на увазі?
- А звідки походять ваші прізвища? (учні готували випереджальне завдання – спробувати пояснити походження свого прізвища. Воно походить: від імені, від географічної назви, від роду діяльності, від назви предмета, ознаки, явища).

Слово вчителя. Прізвище – це зафіксоване в документах родинне найменування. Ім’я служить для виділення особи, по батькові вказує на зв’язок з батьком, а прізвище об’єднує членів однієї родини і дає змогу відрізнити їх від представників інших родин. Прізвище треба берегти, не ганьбити негідними вчинками, бо за ним стоять усі покоління вашого роду.

6. Усвідомлення теоретичного матеріалу в процесі виконання практичних завдань творчого характеру.
а) Творче дослідження. Робота в групах із текстами.

Текст для І групи

Оскільки назви населених пунктів повторюються, а до того ж мають по кілька близьких варіантів найменування, установити точно, від назви якого населеного пункту утворене прізвище, буває важко, а іноді – неможливо.
Прізвище Коцюбинський могло походити від назв сіл Коцюбинці й Коцюбинчики; Вербицький – від назви сіл Верба, Верби, Вербичі. Отже, установити щось точно без додаткових відомостей про конкретну родину важко.
А.Коваль


Текст для ІІ групи

У часи Катерини ІІ за великі заслуги перед державою до основного прізвища такої людини додавали найменування, яке нагадувало про ці заслуги (найчастіше це були воєнні заслуги). Так, Суворову за перемогу під Римником було присвоєно звання Римникського, а в паперах писалося Суворов-Римникський.
У 18 ст. таким способом були утворені подвійні найменування: Рум’янцев-Задунайський, Долгорукий-Кримський, Муравйов-Амурський.
У Кутузова виявилося аж три прізвища: Голенищев (предок Василь Голенище), Кутузов (давній засновник роду Кутуза), Смоленський (за боротьбу з Наполеоном він дістав почесний титул князя Смоленського).
А.Коваль


Текст для ІІІ групи

Українські прізвища спочатку одержали феодали, здебільшого за назвою своїх земель: Бистрицький, Острівний, Рогатинський. Згодом – міщани: Килимник, Пивовар, Олійник. Кріпаки довго не мали прізвищ. Лише під кінець 18 ст. родові прізвища мали всі українці. Значна кількість їх утворена від імен. відомо, що від імені іван існує 130 прізвищ: Іванів, Іваньків, Іванюк, Іванівський, Іваненко… Деякі з них утворені від жіночих імен: Катеринчук, Ганусин, Мариїсів.
Г. Передрій

Аналіз мовних явищ на основі тексту.

б) Робота з підручником.
Опрацювання таблиць п.48.
Вправа-загадка 439.
Колективне виконання.

Видатний художник намалював портрет знаменитого російського поета, щоб викупити з кріпацтва геніального українця.

в) «Мозковий штурм».
Кожна група працює зі світлинами пам’ятників М.Грушевському, Б.Хмельницькому, Т.Шевченку.
Учні складають колективну розповідь про цих людей, відмінюють їх прізвища.

7. Підбиття підсумків уроку.
- Над якою темою ми працювали?
- Які види роботи вам сподобалися?
- Як працювали групи?
- Оцініть роботу кожного учня в групі, виставте поурочний бал.
- Чи збулись ваші очікування?

8. Домашнє завдання.

Мандрівка в країну Прикметника

Тема:

Прикметник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Мета:
Поглибити і систематизувати знання учнів про прикметник, формувати вміння відрізняти прикметник від інших частин мови, визначати рід, число, відмінок та синтаксичну роль прикметників. Розвивати усне і писемне мовлення, вимовну і слухову культуру, логічне мислення, пам’ять. Виховувати любов до рідної землі, батьківської оселі, материнської мови, народних традицій.

1. Обладнання уроку:

Узагальнюючі схеми, індивідуальні картки, підручники.
Література: „Граматика української мови в таблицях і схемах”, „Дивослово” №9 за 99 р., збірник вправ.
Тип уроку: урок-мандрівка у казкову країну Прикметника.

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми починаємо вивчати відому всім частину мови – прикметник. Завдання нашого уроку: повторити ті відомості про прикметник, які ви маєте з молодших класів. Урок проходитиме у вигляді мандрівки у чарівну країну прикметника. Різні несподіванки і пригоди чекають на вас. Отож, будьте уважні, кмітливі, дружні, щоб змогти витримати будь-які випробування. Вирушаємо в путь!

Чекайте, чекайте! До нас поспішає листоноша з телеграмою.

„Любі шестикласники! Допоможіть! На нашу країну напав Кощій Безсмертний, вигнав із домівок всіх прикметничат і не дозволяє повернутися. Виручте, будь ласка.”

– Допоможімо, дітки? Бідні прикметничата так злякалися, що збились докупи і не можуть потрапити на свої місця.

2. Робота з текстом
(з довідки вставити пропущені слова)

Я пригадую щасливі картини безтурботного дитинства. Бачу стару хатину під солом’яною кришею, рівненьку стежину і палахкотіння червоних мальв.
Я любила струнке стебло, лапате листя і яскраві розкішні квіти.

Довідка: струнке, щасливі, яскраві, розкішні, стару, безтурботного, солом’яного, червоних, рівненьку, лапате.

– На які питання відповідають пропущені слова? Що означають? Яка це частина мови?
– Визначте усно рід (якщо це однина), число, відмінок словосполучень.
Синтаксичний розбір першого речення (колективно). Який висновок можна зробити?

3. Робота з підручником.

– Вас запрошує до себе в гості спільник Кощія – граф Параграф ... Але на порозі свого графства просить відгадати загадки. Перепустка – це відгадка-прикметник.

Загадки-жарти

– Який журавель не літає? (колодязний)
– Яким гребенем не розчісуються? (півнячим)
– Який вузол не можна розв’язати? (залізничний)
– З якого посуду ніколи не їдять? (з порожнього)

Робота з підручником за опорною таблицею. Усне повідомлення на лінгвістичну тему „Прикметник як частина мови”.

Вправа 211 (усно)

Робота за опорною таблицею на дошці: порівняльна характеристика іменників та прикметників.
– На які питання відповідає?
– Що означає?
– Як змінюється?
– Яким членом речення виступає?

– А чи вмієте ви узгоджувати іменники з прикметниками? – цікавиться Кощій Безсмертний.

Вправа 213 (Ів. – лісовий, ІІв. – новий)

4. Турнір Кощія.

Хто переможе у турнірі, той візьме участь у параді частин мови.

а) Індивідуальна робота з картками. Дібрати і записати прикметники до іменників. Гра „Хто швидше?”
б) Творчий диктант (дібрати антоніми):
легкий – важкий, старе – нове, свіжий – черствий, широка – вузька, високий – низький, темна – світла
в) Культура мовлення.
Як правильно сказати: сила богатирська чи багатирська?

5. Парад частин мови

проводимо у вигляді графічного диктанту: іменник позначаємо цифрою 1, прикметник – 2 (вчитель диктує слова, а учні записують цифрами).

Ів ІІв
зелений 2 сніг 1
зелень 1 сніжина 2
ліс 1 сніжок 1
лісовий 2 низина 1
зима 1 низький 2
зимонька 1 мужній 2
зимові 2 мужність 1
голубінь 1 осінній 2
голубина 2 осінь 1

Записи в учнів: 211-211-212 121-122-121

6. Підсумок.

– А щоб повернутися додому, нам треба підвести підсумок, виставити оцінки.
– Яка частина мови називається прикметником?
– Що означає прикметник?
– Які граматичні ознаки прикметника?
– Яка синтаксична роль?

7. Диференційоване домашнє завдання:

скласти і записати казку „Нові пригоди Прикметника”9високий рівень знань), вправа 215 (для учнів достатнього рівня знань).

Літературна студія "Дивоцвіт". Керівник Примак Т.К. Володарськ-Волинська гімназія

Мене звати Стецюк Уляна. Навчаюсь у 10-А класі Володарськ Волинської гімназії. Вирішила брати участь у конкурсі поезій, бо з ранніх літ захоплююсь українською і зарубіжною літературою. Люблю писати вірші. Це захоплення допомагає мені передавати свої емоції, почуття. Вірші сприяють гармонійно розвиватися. Я вважаю, що поезія окрилює душу людини, робить її кращою.
Я дуже різностороння і творча людина. Найбільше мені подобаються гуманітарні науки. Я беру участь у районних та обласних олімпіадах, неодноразово виборювала почесні місця.
А ще займаюся науково-дослідницькою діяльністю. Вже третій рік разом із моїм науковим керівником Примак Т.К. працюю над дослідженням творчості талановитої землячки Лесі Українки. Свою наукову роботу захищала не лише на засіданні Житомирського територіального відділення МАН, а й на І Міжнародному конкурсі українознавства, що відбувся у Києві 2007 року.
Леся Українка є для мене прикладом для наслідування. Саме вивчення її творчості підштовхнуло мене до написання віршів.

РІДНА МОВА

Моя рідна українська мово!
Ти - коштовний діамант чудовий.
Ти - цариця всіх владик земних.
Ти - моя перлина на дні моря.
Ти - найбільше диво з усіх див.
І прекрасні барви веселкові,
І серпанок ніжний навесні
Увібрала ти в гаї й діброви,
Моя мила радість, назавжди.
Я тебе, свою надію щиру,
Ніжно так до серця прикладу
І, пильнуючи від невизнання виру,
Берегтиму від чужого безладу.
Чистоту твою і мелодійність,
Ніжність, чуйність, різнобарв’я і красу.
Лише тобі я присягну на вірність
І любов свою до тебе піднесу.
Незрівнянна ти, моя колиско пісні,
Неповторна у своїй красі
Колоритністю своєю ти чаруєш,
Як природа білим цвітом навесні.
І обличчя також різні маєш,
То красунею-Венерою витаєш між людей,
Даруючи любов,
То подібною Афіні ти буваєш
У ту пору, коли слова метаєш
Немов стріли, що хвилюють кров,
Як валькірія ти войовнича
І гаряча, мов розбурханий вулкан.
Не захоплюватися тобою я не вмію,
Я потрапила навіки в твій капкан.

МІЙ РІДНИЙ ПОЛІСЬКИЙ КРАЮ…

Мій рідний поліський краю,
Милуюсь тобою, як світанки стрічаю,
Люблю я поля твої неозорі,
Озера і ріки блакитно-прозорі,
Луги росянисті, ліси зеленаві,
Прекрасні, медові жита величаві.
Мій милий поліський краю,
Разом із тобою я день проводжаю,
Дивлюся, як сонце сідає за гай,
Освітлюючи темний неба край.
Окрасо Вкраїни, Полісся,
Велична, славетна земля,
Тебе не замінять далекі края,
Ні Альпи зимові, тепло екзотичне
Не зменшать твоє притягання магічне
До серця мого вогняного.
Красуйся й цвіти, моє любе Полісся,
Яскравою квіткою в полі
Стань смугою моєї долі,
Прекрасним відсвітом мого життя,
Веди мене, як нитка Аріадни на роздоллі
Вела не раз мандрівника.

ОДА ТУГИ ЗА БАТЬКІВЩИНОЮ

Коли стрілою подих вітру в горах
Морозом обпече твої вуста
Ти знай, що це твоя єдина
Луною зве тебе у різних голосах.
Коли мелодія дощів похмурих
Тужливим відсвітом знайде себе в піснях,
Згадай її і відізвись на поклик, іди до неї по долинах і ярах.
По горах, по морях і по рівнинах
Шукай її ясний і чистий лик.
Лети, вгамуй цей голод серця нездоланний,
Згадай місця, в яких щасливий був.
Ти ж не забув ще край обітованний
Краси і величі, шматочка раю на землі,
Лиш тут луги в нічній імлі,
Купаючись у росах, до світання сяють.
І зеленню своєю душу окриляють.
Лиш тут ти спокій віднайдеш в житах,
Відкинувши свій сум й неспокій,
Підеш шляхом по зоряних стежках...
Коли ж у безнадії ти опустиш руки,
Апатії піддавшись, і забудеш
Найбільшу цінність на землі святу,
Коли відкинеш непорочну чистоту
Блакиті неба і озер глибинних,
Коли струну серцеву не зачепить поклик журавлів
І сльози не навернуться на очі,
Відчувши теплі коливання ночі,
І місяць знов не вкаже той край світу протилежний,
Який в уяві ти так довго малював.
Коли загубиш ти той сум безмежний,
Який з глибин душі до тебе промовляв.
Людиною ти вже не будеш,
Як свою справжність не здобудеш
З-поміж планет, зірок, світів славетних
Ти будеш жити серед зомбі безхребетних,
Як дух потоне твій у чорних болотах.




Мене звати Сачук Ганна. Мені чотирнадцять років. Навчаюсь у Володарськ – Волинській гімназії. У вільний час співаю, пишу вірші або працюю за комп’ютером. Люблю багато часу проводити з друзями та ходити до церкви. Вірші пишу на різну тематику. В майбутньому хочу бути успішною, освіченою та розумною леді.

Батьківська земля

Рідна стежка, що веде до хати,
Рідний гай, і луки, і поля.
Рідна пісня, що співала мати,
Рідний край – це батьківська земля.
Рідне й ніжне слово барвінкове.
І вечірня тихая зоря.
І на полі вирядивсь святково
Колосок відбірного зерна.
Рідненькі на клумбах чорнобривці,
і верба з калиною над Дніпром
Нахилились, щоб напитися водиці.
Рідний ліс зоріє за селом.
Рідна Україна – моя мати,
Рідна Батьківщина чарівна.
Якщо хочете про неї усе знати,
Зазирніть у думу Кобзаря.

Полісся рідна сторона

Полісся рідна сторона,
Там чую співи солов’я.
Там гарно взимку й навесні –
Поля, ліси, гаї, річки.
Там стежки витоптані змалку,
Ходила ними спозаранку
В куточки рідного Полісся.
Хто народився там – вознісся.
Понісся у чарівний край.
Там все прекрасне, наче рай.
Там шум зеленої трави.
Там дуже гарно скрізь, завжди.
Хто був хоч раз в цій стороні,
Той знає всі її дари.
Там ніжні хмароньки пливуть,
Там навесні сади цвітуть.
Там ніч і день чарує всіх,
Дарує радість нам і сміх.
Веселі й добрі там живуть,
Всім щастя та любов дають.

Мова

Мова кожного народу –
Неповторна і жива.
Мова кожного народу –
Рідна, добра й дорога.
І для кожного народу
Найцінніші ті слова,
Що з дитинства рідна ненька
Із любов’ю промовля.
Мов на світі є багато,
Мов на світі тисячі,
Та ніколи не забуду
Мови найріднішої.
Мова в мене наймиліша,
Милозвучна й найніжніша.
Українська моя мово,
Чарівне і добре слово.




Мене звати Литвинчук Дмитрій. Навчаюся у 9 класі Володарськ – Волинської гімназії. У мене багато захоплень, але складання віршів має найбільшу вагу. А розпочав творити ще в дитячому віці. Найбільше я люблю писати про красу природи і відомих людей. Я вважаю, що мої вірші не зовсім досконалі, але намагаюсь у них бути щирим.

Батьківщина

Неозора Батьківщина –
Рідна ненька Україна.
Із лугами та гаями,
Зеленавими лісами.
Пташка голосно співає,
Гарну звістку сповіщає
Про весну, про літо красне
І про тепле сонце ясне.
Соловейко пролітає –
Спів у небі розливає.
А людина заспіває –
Квітка швидко розцвітає.
Ось такий мій рідний край,
Наче дійсно справжній рай.
Спів пташиний, шум Дніпра,
Рідні матері слова.

Полісся

Рідний край, любимий дім,
Сонце й радість дасть усім.
Гарні квіти чарівні
Люди бачать уві сні.
Солов'їний ніжний спів,
Трави тихі у гаїв.
Око радує земля.
Все Полісся – це сім'я.
Де ласкавий промінь грає,
Там сопілочка співає.
Тече річка неглибока,
Неозора та широка.
На Поліссі я живу.
По стежині я іду.
До щасливого життя,
До прекрасного буття.

Рідна мова

Рідна мова – колискова,
Барвінкова і казкова.
Голос матері лунає,
Серце ласку відчуває.
Щебетання солов'їв –
Душу радує цей спів.
А відлуння у гаях,
Світ покаже у піснях.
Любе ненька, рідна мова
Наче, квітка кольорова.
Пелюсточки – мої діти
Розлітаються по світу.
Тож шануймо, люди, мову –
Барвінкову і казкову.
Щоб жила вона довіку
Й процвітала нам на втіху.




Мене звати Процюк Анна. Навчаюсь у 9 класі Володарськ-Волинської гімназії. Захоплення маю різні: люблю співати, танцювати, читати цікаві книжки, а коли маю чудовий настрій, тоді складаю поезії. Як чудово вишукувати красиве милозвучне слово! Яку насолоду отримуєш від римованих рядочків!

Моя ти невмируща мово…

Мов квітка крізь цеглину,
Крізь кров і темну днину,
Крізь кулі і гармати
Хотіла волі мати,
Хотіла жити, існувати,
Боротися і не здаватись.
Хотіла, хоче, хотіти буде,
Бо чуємо її скрізь і всюди.
Це рідна мова калинова,
Моя це ненька барвінкова.
Люблю тебе я до нестями,
Мов деревце ти в’єшся корінцями.
Ти мила серцю колискова,
Моя ти люба рідна мова.
Ти ніби та троянда,
Що бавить пелюстками,
А ті шипи колючі,
То ранять всіх словами.
Моя ти рідна, невмируща.
Чудова, мила, багатюща.
Моя ти українська мово,
Моя ти казка веселкова!
Вклоняюся тобі я низько,
Бо я дочка твоя поліська!

Вогні Полісся

Шум струмків і шепіт ночі,
Спів у далині дівочий,
І гіркий запах полину
Аж до неба зранку лине.
Підкорив птах небеса –
Не природа, а краса.
Наче ангел опустився
І назвав це все – Полісся.
Як чудово восени
Позбирати тут гриби.
Ну, а взимку? Як прекрасно
Подивитись на контрасти.
Влітку тут вода прозора,
А весною – наче море.
Дивишся, а білий цвіт
Розстелився на весь світ.
Хто був у нас на Поліссі,
Бачив квіти ті барвисті,
Відчув запахи полину,
Той щаслива є людина.