Учнівські твори

Осіння казка

Усі пори року – особливі. Вони різняться своїми подарунками людям: зима дарує сніг, літо – час для розваг з друзями. Але осінь… Ідеш по червоно-жовто-коричневій ковдрі й перед тобою починається казка.
Листя здається тобі різнобарвними іграшками, прикрасами. А якщо бачиш перед собою сквер – ні, то не сквер, то палац, викладений з безлічі коштовних камінців. Зайшовши туди, почуваєшся вельможею, королем, якому все підвладно. Твою корону утворює легенький вихор прикрас, і всесильний, зупиняєш час, застигнувши у своїй величі…
Сирени автомобілів зупиняють твоє панування. Переповнюють різні почуття, хоч і є осад-розчарування, що ця мить була такою короткою, мить, коли вперше почував себе володарем світу…
Ідеш додому. Хочеться зробити щось гарне, кудись полетіти, комусь посміхнутися…
Осінь…Чарівниця…

Муський Богдан,
8-А кл.
Вчитель Кос Т.С.


Осіння казка

Осінь… Дерева цілий день вимітали небо своїми уже жовтими мітлами. Нарешті тільки надвечір виглянуло сонечко із-за густих хмаринок. Здавалося, що так уже й буде завжди.
Аж раптом несподівано зірвався вітер, нібито він кудись поспішав. Жовтогаряче листя почало кружляти,
немов на королівському балу. І ось заграла музика дощу. Все почало дрімати і навіть ми. Земля вкрита золотом, яке виблискує від сонячних промінчиків.
Але ця краса не назавжди, а лише на деякий час…

Сидоренко Інна,8-А кл., вчитель Кос Т.С.

Осіння казка

Кожна пора року по-своєму прекрасна. Зима – це кучугури снігу, літо – це сонце, а осінь…Щоразу йдучи алеями, вкритими багряним листям, я – наче у казці. Все навкруги виграє різними барвами… Золотаве листя, осипаючись з дерев, танцює свій останній танок. Тихо… Лиш десь далеко чути гуркіт машин.
Я стою і насолоджуюсь. Порушити цю красу ніхто не має права. Листя багряним килимом стелиться по землі, а сонце ледь-ледь визирає із густих хмар. Вітерець злегка підхоплює декілька жовтогарячих листочків і несе їх за собою. Нікого… Лише маленький горобчик, сидячи на тоненькій гілочці, весело цвірінькає.
Я обожнюю осінь. Шкода, що вона не вічна…

Ніколаєва Анастасія, 8-А кл.,
Вчитель Кос Т.С.


Осіння казка

Настала осінь. Кожен день казковий. Розпочинається він по-іншому. Вже не так, як літом. Виходиш на вулицю, то помітно змінюється настрій: там відбувається нібито якась суперечка. Небо, здається, от-от і заплаче. а багряне листя вкриє нагріту землю. Але все вмить змінилось. Хмаринки на небі порозбігались у різні напрямки. Вони ніби грають у хованки. Промені сонця падають на золоте листячко берізки. Вона наче наречена, але не в білій сукні, а в золотавій. Здається, що берізка хоче щось сказати, поділитись своїм смутком, але ні… Вона, як і завжди, мовчить.
Це чудово, коли все навколо - ніби в казці. Адже осінь-це і є казка.

Лавринчук Віта. 8-А клас,
вчитель Кос Т.С.

Осіння казка

Осінь-це найяскравіша пора року, адже все навколо починає вигравати різними барвами, а листя заводить свій осінній танок. Які дивні почуття виникають, коли йдеш по алеї, вкритій жовтим і червоним листям!
Настає осінь, у мене з’являються відчуття, ніби я потрапила у казку, у чарівний світ кольорів. Осінній пейзаж неймовірно красивий, особливо коли настає захід сонця. Його яскраво-багряні промені насичують барви осіннього листя, яке падає на тиху воду і, немов загублені кораблики, пливе за течією, а за цим спостерігає чисте, блакитно-рожеве небо, яке непомітно занурюється у темряву…
Шкода, що осінь триває недовго і осіння казка повинна закінчуватися.

Кулагіна Аріна, 8-А клас,
вчитель Кос Т.С.