"Золоті струни жіночого серця" - урок-автограф за творчістю Антоніни Балан

Мета: ознайомити учнів з творчістю Антоніни Балан; розвивати

            естетичні смаки школярів, вміння сприймати поезію, аналізувати

            почуте й прочитане, робити власні висновки й узагальнення;

            сприяти формуванню почуття патріотизму, доброти, щирості.

Обладнання: виставка збірок Антоніни Балан.

Хід уроку

Звучить поезія «Я полісянка – родом з України»

Розіслався туман над Іршею,

Хвилю котить в пшеничних ланах,

Я люблю Володарськ свій душею,

Рідне місто в поліських краях.

На вчорашній зорі, у квітучих полях…

Босоніж ходили і мати, і я

В голубих, наче море, льонах…

Пісня жайвора срібним дзвіночком

Розсипає вранішню росу,

Заквітчана білим віночком,

Я матусі волошки несу.

Тож водила мене моя мати

Босоніж на вранішню росу,

Щоб могла я Вітчизну впізнати,

Щоб сприйняти поліську красу.

Моя колиска – рідне місто,

Де самоцвіти розсипа намисто.

Де зорі над Іршею ясно сяють,

Дівчата під баян співають.

І ніжна пісня лине над Іршею.

Я з нею поріднилася душею.

І з молоком ввібрала цвіт калини .

Я полісянка – родом з України!

Учитель

  Ми народилися і живемо на мальовничому Поліссі. У цьому чудовому краї живуть талановиті, щирі, щедрі на добро люди. Сьогодні ми познайомимося із творчістю нашої землячки Антоніни Юхимівни Балан, її поезія має золоті струни, тому темою нашого уроку є слова «Золоті струни жіночого серця». Хто ж вона, Антоніна Балан?

Учень

  Самобутня поетеса Антоніна Юхимівна Балан  народилася в мальовничому селі Сколобів Володарськ – Волинського району в 1937 році. Тут навчилась любити й розуміти природу й людей – щирих, працьовитих. Серце її ще змалечку прагнуло краси і світла. Допитлива дівчика шукала у книжках відповіді на життєві питання. Ще будучи школяркою, Тоня цікавилася поезією, легко запам’ятовувала поезії Тараса Шевченка, Лесі Українки. Змалечку писала вірші, навіть і гадки не маючи, що розпочала свій творчий шлях у загадкову країну Поезії.

Учениця

Магічний світ літератури –

Літописи, поеми і вірші…

Вони – талановиті струни,

Бальзам для серця, спів душі.

І пишуть все мрійники казкові,

Чарівники, мудріші від зорі.

У кожного в сецях – іскра любові,

Вони письменники, поети й піснярі.

По різному їх можна називати,

Але призначення у них одне:

Писати, вірити, творити,

Аж поки зірка щастя не мине.

Учень

   Антоніна Юхимівна все своє життя присвятила книзі. Її знають, як бібліотечного працівника. Розпочинала свою діяльність у сільській бібліотеці, а завершила трудовий шлях бібліотекаром районної бібліотеки для дітей. Завжди була уважною до маленьких відвідувачів, дуже любили сво професію, читачів, яких обслуговувала і віддала 37 років самовідданої праці. Своє професійне кредо виклала в поезії «Бібліотекар».

Учениця

Її професія красива й скромна –

Для неї кращої нема.

З любов’ю й вмінням книги підбирає,

Багато знає вже вона.

Щоб відповідь на всі питання дати,

Про все на світі їй потрібно знати…

Учень

   Антоніна Юхимівна тісно співпрацювала з учителями. Першими читачами її поезій була сім’я Каленюків, яка редагувала її поетичні твори. Петро Полікарпович присвятив їй поезію, яка згодом стала піснею «Мила Тоню. Тонечко»

Учень

Мила  Тоню, Тонечко,

Полісяночко рідна моя,

Нелегкою була, моє сонечко,

Вся життєва дорога твоя.

Тяжко дуже буває…

Я німію тоді між беріз,

А душа твої вірші співає

І хвилює мене аж до сліз.

Мудрість твою сприймаю,

Доброту і бажання твоє.

З болем в серці літаю

У нелегке дитинство моє.

Слово твоє чарує,

Закликає нас бути людьми.

З твоїх віршів читач наш відчує,

Хто такі діти війни.

Учениця

   Кажуть, книжка письменника – це власноруч випещене деревце для спільного саду. Антоніна Юхимівна дуже добротно готує грунт для своїх деревцят, віддано плекає свій молодий сад. Вона пише про те, що думає, чим живе, у що сердечно вірить. Її вірші не тільки пульсують чистими глибокими почуттями, вони розкривають складний і багатий інтелектуальний світ сучасної людини.

Учень

А дощ все лив.

Проте в душі вже не було

Ні смутку, ані жалю.

Лилися сльози по щоках,

А я була у розпачі й відчаю…

Учениця

Червоною ниткою в її поетичній творчості снується вічний образ української матері-берегині, матері-солдатки. Це поезії «Моя мадонна», «Посадила матуся калину», «Вдова солдата», «Рідній матусі»…

Це для тебе, матусю рідненька,

Самі ніжні й ласкаві слова.

Твої руки такі мозолясті,

В сивині майже вся голова.

Ти косила сама й молотила,

Бо ж тоді був такий важкий час.

Ти сімох у сім’ї нас ростила,

Все робила, рідненька. для нас.

То ж для тебе, рідненька матусю,

Посилаю ці ніжні слова

І цілую натруджені руки.

Будь, матусю, ти довго жива.

Учень

Вірші Антоніни Юхимівни спонукають до переживань, бо відчувається, що на розмову із читачами її веде душевна необхідність поділитися побаченим, пережитим, наболілим, що виливається у поетичний рядок. І вона писала, але тільки в 2006 році запропонувала читачам свою першу збірку «Золоті струни жіночого серця», яка ввібрала у себе всю повноту людського життя, солодку щемність та гіркоту спогадів, красу природи рідного Полісся.

Учениця

Моє Полісся, рідний краю,

Заквітчане у ніжний цвіт.

Я кращої землі не знаю.

Хоча б об’їхала весь світ.

Сади зелені в білих шатах

І ніжний голос солов’я,

В туман ранковий все повито,

Засмучена земля моя.

Кущі калини над водою

Задумливо в цвіту стоять.

Берізки ніжною красою

Щось з вітром ніби гомонять.

До них я руки простягаю,

Молюсь до Бога між вітрів.

Його благаю і вмовляю:

Врятуй нам землю від гріхів.

Врятуй квітучу Україну,

Хоча й Чорнобиль ще димить.

За тебе, ненько-Україно,

Душа і плаче, і болить.

І я в тривозі аж до болю

За долю рідної землі.

Що ж буде з нею і зі мною?!

На ній бо діточки малі…

Учень

Повисли зорі над Іршею.

Дуби столітні в ряд стоять:

Діди, батькисини-солдати

Тут мертвим сном давно вже сплять.

Весь парк, обнесений ровами,

Яким багато вже століть.

У парку тут на постаменті

Погруддя Кутузова стоїть.

Учениця

Творчий доробок поетеси поповнили книги «Моє Полісся, мій квітучий краю», «Повисли зорі над Іршею», «Незвідані дороги», «Червоні яблука», готується збірка дитячих поезій «Конвалії для мами».

Учень

Осінній сад прибирали,

Кучу листя назгрібали.

Їжачок у сад забрів,

В листя яблук наносив.

Добрий він запас зробив,

А за зиму все поїв.

В листі тепло.Ліг він спати –

До весни відпочивати…

Учитель

Звичайно, ми вже багато знаємо про Антоніну Юхимівну, про її твори, але хотілося б познайомитися ближче. Наша гостя люб’язно відповість на всі ваші запитання.

    Який випадок з дитинства Вам запам’ятався?

    Ким Ви мріяли стати? Чи здійснилася Ваша мрія?

    Чи можете згадати свій перший вірш? У якому віці його написали?

    Що Ви найбільше цінуєте в людях?

    Талант, на Вашу думку, це дар Божий чи невтомна праці?

    Які Ваші улюблені квіти?

    Ваше хобі?

    Яку пору року Ви любите найбільше?

    Що побажаєте нашим учням-гімназистам?

Учитель

 Дякуємо нашій шановній гості . Ось такі  вони  - струни жіночого серця. Труднощі не руйнують потяг до краси, не збіднюють переболеної душі, а вірші її зворушують, змушують уважніше подивитися навкруги, задуматися над своїм місцем у житті. Ми щиро вдячні Антоніні Юхимівні за сьогоднішню зустріч, за урок-автограф та автограф, залишений у наших серцях.

"Великий льох" - одна з вершин творчого генія поета в зображенні трагічних епізодів історії України

ТЕМА. «Великий льох» Т.Шевченка – одна з

            вершин    творчого генія в зображенні трагічних

            епізодів історії України

МЕТА. З’ясувати ідейно-художній зміст твору, жанрові особливості поеми-містерії; через образи, символи, реальне й містичне дослідити минуле України; визначити критичну оцінку поета-патріота до зображуваних подій; збагнути глибину ідеї, втіленої автором; розвивати полікультурну компетентність, образну уяву, чуття тексту; розкрити пізнавальний та виховний потенціал твору.

ОБЛАДНАННЯ. Підручник, словники, матеріали презентацій, ілюстрації до текстів.

ТИП УРОКУ. Урок-проект із застосуванням ІКТ, технологій критичного мислення.

ЕПІГРАФ УРОКУ.   Шевченко! Досить було однієї людини,

                               щоб врятувати націю від самознищення

                                                              Остап Вишня

                            Х І Д    У Р О К У

1.  Завдання уроку. Вступне слово вчителя.

Актуалізація опорних знань учнів

Тарас Шевченко і Україна…Ці слова злилися в одне ціле, вони визначили собою наше минуле, сучасне й майбутнє. Усю свою снагу, своє життя, своє слово поет присвятив їй, Україні. Перед поетом постали питання:

-    За що гине Україна?

-    За що її діти в кайданах мовчать?

-    Як сталося, що народ живе без держави?

-    Які причини привели до втрати національного обличчя? Сьогодні спробуємо пізнати і відкрити іншого Шевченка, досліджуючи його поему-містерію «Великий льох», - державотворця, правозахисника, носія національної ідеї.

Презентація  вчителя

2.  Усвідомлення знань. Робота над ідейно-художнім аналізом твору.

Презентація групових та індивідуальних проектів.

Індивідуальний проект учениці.

   Чому одна людина поклала на себе таку величезну відповідальність – вболівати за свою країну, прагнути привернути увагу спільноти до її проблем? Чи не краще було б скористатися порадою народної мудрості: «Моя хата скраю, я нічого не знаю», - і насолоджуватися життям? Але ж : «Кожному воздасться за ділами його», - та коли то буде!        Девізом нашого уроку будуть слова «Невинних немає». Але розділовий знак наприкінці цього висловлювання ми поставимо за підсумками нашого уроку.

Презентація груп істориків, теоретиків, літературознавців.

   Так, ця поема про велику трагедію України – втрату нею державності, національної незалежності. Написана була Тарасом Шевченком у Миргородсько-Мар’їнський період.

Прийом «Додай речення»

-    Доля цього твору митця була скривдженою, зміст перекручений на новий лад або ігнорувався зовсім…

-    Так, у «Кобзарі», виданому 1980 року, текст поеми відсутній…

-    Отже, багатьох не влаштовував цей твір своєю викривальною силою, боялися його друкувати і сказати велику Шевченківську правду.

-    Спостерігаємо цікаву деталь, як жанр твору впливає на його композицію і символічність образів.

        Прийом «Асоціативний кущ»

 

Презентації груп науковців-дослідників.

І група – «Три душі».

Три душі, покарані вічним блуканням за свої гріхи. Потраплять у рай, коли москаль розкопає великий льох.

Провина першої душі – перейшла вповні дорогу Б.Хмельницькому, коли той їхав у Переяслав «Москві присягати», тобто побажала удачі у знищенні України.

Провина другої душі – напоїла коня Петру І, коли той їхав із по-звірячому спаленого ним Батурина, тобто допомогла ворогові.

Провина третьої душі – посміхнулась Катерині ІІ, тобто виказала приязнь до ворога.

Прийом «Мікрофон»

-    Перейти дорогу з повними відрами – благословити на удачу. Та якби знав Богдан, що через деякий час розтопчуть Україну, перетворять на рабиню, знищать завойовану ним свободу. краще б не відбулася ця Рада.

-    А присяга отруїла всіх підступністю, зрадою, тому й вода у відрах перетворилася на отруту. від якої помер весь рід.

-    Смерть цілого роду – символ смерті всієї України, всієї нації – те, що й домагалися правителі царської Росії: знищити з коренем український народ.

-    За народними звичаями не дозволялося напувати водою коня клятого ворога, адже вода – це символ життя. Отже, відбулося ніби благословення російського царя на життя, а значить і на дальше поневолення українського народу.

-    Автор символічно звертає нашу увагу на колір цих пташок-душ: білі, як сніг. У наших предків цей колір вважався символом чистоти і невинності.

-    Значить, ці дівчата – чисті й невинні у своїх вчинках. Чому ж вони не можуть потрапити до раю?Можливо, Бог жорстокий і злий, що так тяжко карає? Мабуть, такою жорстокою була дійсність тих часів.

ІІ група – «Три ворони».

Ворона – символ і втілення сатани.

Кожен народ має власну біду.

Злодіяння української ворони – відсутність державної твердості і послідовності.

Злодіяння польської ворони – зрадливість шляхти.

Злодіяння російської ворони – тиранія по відношенню до всіх народів, в тому числі й до свого.

  Очікують, поки буде розкопано Великий льох, хочуть кінця України(за міфом Шевченка).Отож, поема «Великий льох» - це тривога поета-патріота за зганьблену долю України.

ІІІ група – «Три лірники».

 

З’являються три лірники-каліки (у віковому рабстві почалося виродження народу). Співають про Богдана Хмельницького. Москалі хочуть знищити Україну через знищення її історичної пам’яті.  Вони розкопали «Малий льох». А Великого  ще й не дошукались. Тому жевріє надія, що сховище української державності, історичної пам’яті буде стояти вічно і зберігати волю для грядущих поколінь.

3.  Рефлексія уроку.

    Дослідивши та проаналізувавши поему-містерію «Великий льох», ми можемо зазначити, що тема цього твору – показати трагічне минуле нашої України, а ідея полягає у безсмерті українського народу,  у відродженні Української держави, нації, духовності. Отже, Тарас Шевченко – істинний захисник прав українського народу, справжній патріот.

Індивідуальний проект.

   Ми мали з’ясувати зміст висловлювання «Невинних немає» і, спираючись на зміст поеми, поставити  розділовий знак.

  Провина з’ясована: занедбання духовних традицій, втрата національної свідомості, волелюбного духу народу, зречення героїчного минулого. Хто винен? Насамперед ті, хто стояв при владі та віддавав накази, а також ті, хто  ці накази виконував.

   Але слід зазначити, що не менш винуваті ті, хто розумів беззаконня, спостерігав за ним і мовчав. Маємо на увазі панство з його пихою та зневагою до народу-годувальника, зажерливість і здирство чиновників, бездіяльність української інтелігенції у справі духовного виховання нації. Наша думка ствердна: «Невинних немає».

   З іншого боку: «Невинних немає?» Ми ставимо знак запитання і цим залишаємо надію на майбутнє. Невинні є. Це наша Україна – ласий шматочок для багатьох загарбників, її народ, який тримають у полоні обману і беззаконня.

   На нашу думку, ще є шанс, адже скарб не знайдено. Скарб – це воля України, її незалежність і самостійність.

Тестове опитування змісту поеми за комп’ютерами.

1.Чому душі чекають, коли розкопають льох?

а)хочуть потрапити в рай;

б)хочуть спокутувати гріхи;

в)хочуть знайти скарб.

2.Який гріх першої дівчини?

а)перейшла дорогу Богдану з порожніми відрами;

б)перейшла дорогу гетьману з повними відрами;

в)перейшла дорогу.

3.У чому гріх другої дівчини?

а)прив’язала коня і напоїла водою;

б)погладила коня Петра І;

в)напоїла водою коня цареві.

4.Яка провина третьої дівчини?

а)посміхнулася матері;

б)посміхнулася Катерині ІІ;

в)побачила на Дніпрі золоту галеру.

5.Яку новину повідала російська ворона?

а)полягло 6 тисяч душ;

б)полягло 6 мільйонів душ;

в)загинуло 60 тисяч душ.

6.Де бенкетують вельможі?

а)у Батурині;

б)в Парижі;

в)У Петербурзі.

7.Про які діяння розповідає українська ворона?

а)будівництво залізниці;

б)пожежу Батурина;

в)оправдання Полуботка.

8.Що принесло найбільше лихо нашій державі?

а)загарбницька політика царизму;

б)народження двох Іванів;

в)зрадництво і продажність.

9.Чому лірники сліпі, криві і горбаті?

а)таким стало покоління українців;

б)бо вони старенькі люди;

в)бо довелося багато зазнати у своєму житті.

10.Яке покоління уособлюють лірники?

а)байдуже;

б)скалічене, глухе до всього, що чинять в Україні вороги;

в)молоде.

11.Який льох розкопали?

а)український;

б)великий;

в)малий.

12.Яку надію на порятунок залишає поет?

а)має народитись визволитель;

б)мають народитися Івани;

в)Україна виживе.

Заключне слово вчителя.

-    Що ви досліджували на уроці?

-    Чи задоволені своєю працею?

-    Що нового відкрили для себе, перегортаючи ще одну сторінку поетичного таланту Кобзаря?

Складання сенкану «Україна»

  

Україна

Рідна, неповторна

Живе, мріє, надіється

Бореться століттями за свою свободу

Ненька

    Нам, українцям XXІ ст., за старання і труди багатьох поколінь Бог дає щасливий історичний шанс, дух свободи. Ми маємо можливість побудувати таку Україну, про яку мріяв поет. Тому повинні наполегливо шукати вихід із глухих кутів, який би дав зберегти і наші душі, і Вкраїну. А це може зробити той, хто не руйнує нічого довкола: ні сердець ближніх, ні державу,  в якій живе.

   Кожне покоління мусить торувати свій шлях до щасливого життя, до свободи й правди. Відповідальність за долю нації звучить у рядках Тетяни Майданович:

Як будемо справедливі,

Ще зможемо бути щасливі.

Де нема Сили Духа,

Там слово – суха потеруха.

Порушивши духу основи,

Не маєм опори і в мові.

Не падаймо на коліна,

Зробивши з держави тельця, -

Така буде нам Україна,

Які у нас будуть серця!

Завантажити матеріали до уроку