Лінгвістична вікторина

          Л І Н Г В І С Т И Ч Н А        В І К Т О Р И Н А

1.     Назвіть синоніми до слова  алфавіт  і поясніть походження цих слів.

( Алфавіт – грецьке слово, утворене від назв двох перших букв грецького алфавіту – «альфа» і «віта».

  Абетка – за походженням українське слово, утворене від сучасних назв двох перших букв – «а» і «б».

  Азбука – від двох перших букв алфавіту давньоруської мови  -  «аз» і «буки» )

2.     У нашій мові є так звані слова-помилки, наприклад : громовідвід, кенгуру. Ось ще два таких слова : індіани, індик. Поясніть, чому їх можна назвати словами-помилками. Назвіть винуватця цих помилок.

( Славнозвісний адмірал  Христофор Колумб під час однієї з експедицій – кругосвітнього плавання – привів свою ескадру до прекрасних , багатющих берегів якогось материка. Колумб був упевнений , що це Вест-Індія, тобто західне узбережжя Індії. З його легкої руки корінних жителів цього материка європейці назвали індіанами.  Звідти було вивезено в Європу багато скарбів, представників флори і фауни, в тому числі й індійських півнів – відомих нам індиків (слово того ж кореня). Пізніше помилка Колумба з’ясувалася, та було вже пізно – слова   індіани,  індик  закріпилися в іспанській мові, звідти потрапили і в інші мови.

3.     Січень січе, лютий  лютує,

Березень плаче, квітень квітує,

Травень під ноги стеле травицю,

Червень збирає сіно в копиці…

             ( Ф. Петров)

Усім вам ще з дитинства відомий цей віршик, у якому пояснюється походження назв місяців . Так, травень – місяць буйнотрав’я, жовтень – час жовтого листя. Назви місяців прозорі, зрозумілі. Але чи све тут так просто ? Спробуйте пояснити назви перших місяців літа та осені.

( Більшість дослідників вважає, що червень одержав свою назву в давніх слов’ян як місяць появи червця –черв’яка, з якого виготовляли червону фарбу для тканини. У давнину це було дуже поширеним заняттям на Україні, червця вивозили і за кордон. У діалектах цей місяць називався ще червець, тобто так само , як черв’як фарбник.

  Назву вересень пов’язують з вересом, рослиною-медоносом. Вересень – місяць найбільшого цвітіння вересу )

4.     Управитель одного  маєтку в Ірландії, англійський капітан, жорстоко ставився до орендарів-ірландців. Коли сутички з місцевим населенням загострилися, капітан викликав поліцію. Розлючений натовп розігнав її. Наступного дня всі робітники і слуги пішли від капітана ; крамарі відмовилися йому продавати товар. Ніхто не спілкувався з капітаном, він змушений був виїхати з Ірландії .

Яке слово з’явилося після тих подій ? До якої групи лексики воно належить ?

( Ім’я жорстокого капітана – Бойкот. Загальна назва бойкот означає припинення стосунків з установами, особами, ігнорування їх. Слово належить до суспільно-політичної лексики.)

5.     Назвати слово, яке об’єднує ці предмети ( на столі – карта зоряного неба  та іграшковий собачка ). Дві підказки : 1) це слово латинського походження ; 2 ) те, що воно означає, дуже люблять учні й студенти.

( Період з 22 липня до 23 серпня у стародавніх римлян називався канікулами, тобто часом, коли сонце перебуває у сузір’ї Пса ( «собака» по-латині canis , зірка Сіріус із сузір’я Пса називалася  Canicula ). Цей період відзначався  настанням великої спеки, і з цієї причини робилася перерва в засіданнях римського  сенату. Згодом канікулами почали називати перерви в роботі навчальних закладів.

6.     12 славнозвісних подвигів здійснив цей герой давньогрецької міфології. Греки називали його … А втім , скажіть краще, як називали його древні римляни, бо саме з латинським іменам цього героя пов’язана назва цього продукту, яка грунтується  на переносному значенні цього слова . Яке це слово ?

( Геркулес – латинське ім’я грецького міфічного героя Геракла, який відзначався дивовижною силою. У переносному значенні «геркулес» - богатир, силач, атлет ; «Геркулес» - назва вівсяних пластівців ).

7.     У Шевченка читаємо :

… Пострижемося ж у лакеї

Та ревносно в новій лівреї

Заходимось царів любить

Шкода і оливо тупить.

            ( «Царі»)

 Що таке оливо ? Яка його сучасна назва ?

( Оливо – олівець. Колись олівці робили з олов’яних паличок, вставлених у дерев’яну оправу. Такі олива добре писали на пергаменті ).

8.     За часів Київської Русі ця місцевість являла собою вкриту лісом долину, якою протікав струмок . У давні часи вона була місцем полювання , де кияни розвішували й перевішували сітки для вилову диких звірів ( звідси й найдавніша назва – Перевісище ). Долину цю перетинали, перехрещували яри. Яка цієї місцевості в наш час ?

 ( Вулиця Хрещатик у Києві).

9.     Росіянка за походженням, вона стала класиком української і французької дитячої літератури. Писала твори трьома мовами. Назвіть цю письменницю.

( Марко Вовчок писала українською, російською, французькою мовами )

10. Назвіть «найпасивнішу» , тобто найрідше вживану букву українського алфавіту.

( Буква «ф». В українській мові звук, що позначається цією буквою, зустрічається у небагатьох  запозичених словах.

11. Один англійський лорд , завзятий картяр, не бажаючи ні на хвилину відриватися від улюбленої гри, «винайшов» спосіб швидко повечеряти , не забруднивши пальців під час гри : шматочки шинки чи сиру були покладені між двома скибками хліба.

 Назвіть прізвище цього лорда.

(  Сендвіч. Від прізвища англійця одержав свою назву і «винайдений» ним різновид бутерброда – сендвіч )

12. Чи є «родичами» слова корова і коровай?

( Так, зв’язок між цими словами ритуальний. Первісне значення «корова» - «рогата», раніше корів вирощували не заради молока, а для жертвоприношень. Пізніше, коли корову оцінили по-справжньому, почали реальну тварину заміняти символом . Згодом жертовний пиріг прикрашали частиною тварини, зокрема , рогами. Звідси й назва коровай – жертовний «рогатий» пиріг.

"От де, люде, наша слава, слава України" - виховна година

          «От де, люде, наша слава, слава України»

                        (До Дня пам’яті борців за волю України,

                       що полягли під Крутами у січні 1918 року )

 Оформлення.  Ікона Божої матері в рушнику, на столі – хліб на рушнику і

                          кетяги червоної калини, свічки, запис церковних дзвонів

                          та «Реквієму» Моцарта.

 ( Звучить «Реквієм». Учні запалюють свічки.)

 І ведуча. Багато сторінок в історії українського народу маловідомі. Сьогодні через 90 років ми дізнаємося про ретельно приховану від народу трагічну сторінку молодої Української держави – трагедію Крутів.

 ІІ ведуча.  300 «мучнів українських» пішло в безсмертя. Юнаки-герої показали приклад мужності, відданості, незборимості духу. Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті й справах наступних поколінь.

     Пам’яті юнаків-героїв, замордованих більшовицькими катами під Крутами, присвячуємо.

( Звучать церковні дзвони. Учні виконують «Отче наш» )

Ведуча І.

              Всі ви спочили в темній могилі,

              Та нас в неволю не завернути,

              Бо і в нас були вже Термопіли,

              Бо впало триста, ген там, де Крути!

   Більше двох тисяч років тому в ущелині при Термопілах 300 спартанців на чолі зі свом царем Леонідом полягли, стримуючи багатотисячне військо персів і навічно вкрили себе славою. Таку ж героїчну смерть прийняли українські юнаки під Крутами. І заслуговують такої ж вічної слави. Подвиг їх тим значиміший, що на відміну від спартанців, їх у бій вели не військові вожді, а лише любов до рідної землі, до рідного народу.

Ведуча 2.

   29 січня виповнилося 94 роки  лицарському подвигу під Крутами.

    Крути… Символ героїзму й відданості нашого нюнацтва, символ національної трагедії… Квіт української молоді, ті новітні воїни і герої, які склали іспит зрілості, ставши в обороні Української волі й державності. «Понад усе вони любили свій коханий край»,- писав П.Тичина. І не лише любили, а й поклали своє квітуче, молоде життя на алтар своєї національної волі.

( Звучить пісня  «Червона калина»)

  Історична правда… На щастя, нова доба створила нам сприятливі умови для самоочищення, повернення народу його справжньої історії, спонукала нас до розуміння складних пошуків батьками й дідами шляхів до волі, національного відродження.

   Тож своєю пам’яттю та уявою перенесімося в буремний, незабутній 1918   рік.

    Формування загону молодих захисників Центральної Ради проходило на суто добровільних засадах. На зборах 15 січня 1918 року виступив студент Микола Лизогуб і сказав: « Вступати до студентського куреня закликаю лише тих, хто вірить в Україну, готовий за неї вмерти. По кількох днях вирушимо на фронт…» А запрошений на збори директор гімназії звернувся до вихованців із такими словами: « Ви – наша надія, надія української нації! Ви не повинні йти на смерть заради України. Заради неї треба жити і творити в ній, сіяти далі поміж інших знання й любов до нашої землі…»

   На це гімназисти відповіли: « Сьогодні час стріляти у ворогів України, а не промови говорити…» І гімназисти підходили до столу й записувалися до студентського куреня Січових Стрільців.

    Останні дні січня 1918 року. Щоб стримати просування до Києва більшовицьких орд, був наспіх сформований і відправлений поїздом до Бахмача  допоміжний курінь студентів – Січових Стрільців під командуванням сотника Омельченка.

   29 січня вдосвіта поїзд  зупинився на станції Крути, де прибулі зустрілися із залишками гайдамаків, що відступали від станції Макашин. Тут зібралося юнкерів, студентів і гімназистів – 250 чоловік, гайдамаків і вільних козаків – 100, на всіх було три гармати сотника Семена Лощенка.

    У глибокому снігу, при 15-градусному морозі, у своїх благеньких шкільних шинелях, залягли юнаки в лаву. Назустріч їм, як чорне гайвороння, посунуло більшовицьке військо силою до 4-ох тисяч бійців. Досвідчені бійці Червоної Армії, що пройшли школу війни, з допомогою кількох бронепотягів розпочали бій з юнаками.

    Сіються, стеляться білі сніги…

Рідна земля мармурова…

Сковують, ріжуть її ланцюги…

Тихше, о, тихше, ні слова…

Наче червоне вино розлилось.

Хтось до вина припадає…

Білі намети…троянди цвітуть…

Казка ніколи нежданна..

Згадуєш, друже : потоки пливуть, -

Ми ж кричимо їм : «Осанна!»..

Друже, ти плачеш, поглянь, навкруги…

Рідна земля мармурова…

Маком цвітуть, червоніють сніги…

Годі, о, годі…ні слова.

    Заметене снігом поле, а на ньому похапцем окопались юнаки, маючи по три набої на душу. Зачорніло здалеку : колонами наступали більшовики. Ворог обійшов лінію оборони з обох боків, і праве крило, де були юнкери, змушене було відступати з боєм до своїх вагонів. Ліве ( напівдіти, які ще не тримали в руках зброї, ) відійшло до станції, що вже була в руках ворога. Юнаки кинулись у свою першу і останню атаку і майже всі загинули.

 ( Звучить пісня « Повіяв вітер степовий» )

 Вони ішли у безвість білих піль, у бій,

Щоб не вернутися або здобути.

І зупинилися на станції малій,

Де написом видніла назва «Крути».

   Не повернулися , упало триста їх,

А ми й донині їх не можемо забути,

Мементом нації, мементом нас усіх,

Навіки стала назва – слово Крути.

    На Аскольда могилі поховали їх,

І хоч народ ще й дотепер закутий,

Та він живе, бо смертю молодих

Він смерть поборов там, де містечко Крути.

 Супроти хижої навали,

Супроти смерті – в стужу й сніг –

Ось тут вони, ось тут стояли,

І всього жменька – триста їх.

      Стихали Києва хорали,

Його заслін – ці юнаки.

Ось тут – редут. Ось тут вмирали,

Приймали кулі і штики.

     І пам’яттю не оминути

Останній бій, останній крик,

Ці Термопіли -  наші Крути,

А Берестечко – їх двійник.

 Ген визирала мати сина.

Дівчата в’яли на порі.

Лиш червонилася калина

Ще дужче в кожному дворі.

    І не уславлені спартанці,

А хлопці з роду відчайдух-

Ці гімназисти, ці повстанці…

Ось тут їх непоборний дух.

    І слава їх встає, не вмерши,

Ятрить крізь відстані і час.

Було їх триста…Триста перший –

І ти, і я, і кожен з нас.

( Звучить «Реквієм»)

 Спом’янімо в пісні славу Крутів,

Найсвятіше з наших бойовищ!

Крути ! Крути ! – смолоскип в майбутнє,

Підіймімо наші душі ввиш !

   Крути! Крути! Це за батьківщину

Стати муром, шанцем душ і тіл,

Крути! Крути! Мужньо, воєдино

Прямувати в найсвятішу ціль.

   Крути! Крути! Час розплати близько,

Вже червоний ворог кари жде.

Крути! Крути! Вічне бойовисько

За майбутній, за світліший день.

    Крути! Крути! Мужність і посвята,

Вірність, що міцніша понад смерть.

Крути! Крути! Горда і завзята

Кличе пісня і веде вперед.

   Двадцять сім з них потрапило в полон. Спочатку вояки «революційної армії» - колишні царські гвардійці, матроси, московські робітники та звільнені революцією злочинці – над ними по-звірячому познущались, а потім розстріляли, заборонивши селянам їх ховати. Перед розстрілом юнаки заспівали « Ще не вмерла Україна».

    Сімох поранених, переплутавши зі своїми, більшовики відправили  до Харкова лікуватись. Так вони вціліли і потім розповіли про все.

   Перемога під Крутами відкрила російському війську шлях до Києва.

Перша більшовицька окупація столиці України тривала три тижні. Коли армія УНР повернулася, на полі бою було зібрано кілька десятків тіл полеглих і перевезено до Києва. 19 березня їх всенародно поховано в братній могилі на Аскольдовому цвинтарі. На похоронній церемонії виступив з промовою Михайло Грушевський. Він почав її словами: «Солодко і славно вмерти за Батьківщину». День битви під Крутами  - 29 січня – проголошено Днем Скорботи України.

      На Аскольдовій могилі поховали їх –

Тридцять мучнів українців, славних, молодих…

На Аскольдовій могилі український цвіт! –

По кривавій по дорозі нам іти у світ.

На кого посміла знятись зрадника рука? –

Квітне сонце, грає вітер і Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн ? Боже, покарай! –

Понад все вони любили свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті славою святих, -

На Аскольдовій могилі поховали їх.

Пом’янемо героїв, замордованих під Крутами, хвилиною мовчання.

    На жаль, після окупації Києва більшовиками могила крутянських героїв у 1919 році була зрівняна. Згодом тут виріс парк. Міські власті доклали зусиль, щоб воскресити святу могилу, адже вона – наш храм, наш дзвін, що не дасть нам спинитись, не дасть забути.

    Небагато імен тих героїв зберегла нам історія. Це, зокрема, студенти Божко-Божинський, Микола Лизогуб, Попович, Шульгін, гімназисти Павло Кольченко, Микола Іванкевич, Липський, Тарнавський, Соколовський. Минуть роки, століття, та пам’ять про юнаків-героїв не згине повік. Вона світитиме не тільки українцям, а всім тим, хто готовий покласти своє життя в ім’я ідеї, в ім’я Батьківщини.

    Будьте ж певні, дорогі , незабутні герої,  - ви не загинули марно. Золотаво-блакитні знамена, які востаннє застигли у ваших очах, коли ви падали на землю, стали державним символом і навіки залишаться для нас найбільшою святинею. Ви житимете віки. Вашим героїзмом пишається незалежна Україна.

 Ви за свободу гинули без скарги

Серед пожеж і руїн,

Вічна вам пам’ять, вічна вам слава

І наш доземний уклін.

Ви не просили в ворога пощади,

Не пригинали колін.

Вічна вам пам’ять, вічна вам слава

І наш доземний уклін.

Ваші могили, знані й незнані,

Волі народної дзвін.

Вічна вам пам’ять, вічна вам слава

І наш доземний уклін.

    Тих жертв не можна забувати, не можна подарувати. Але вони кличуть не до помсти, не до ненависті й злоби, а до великої любові до рідного краю… Страшно вмерти, а ще страшніше – загинути марно… Діти України – ця могила – ваш храм. Минуть роки, століття – пам’ять про юнаків не згине повік. Вона буде тим дзвоном, що не дасть забути…

 Як сніги покриють землю

Рядном білим, не забудь

Спом’янути тую славу,

Що лишилась нам  з-під Крут.

Не шукай вже Термопілів,

Тільки Крути спогадай,

Де спартанці-українці

Полягли за рідний край.

Триста юних одчайдухів…

Стократ більший був там враг,-

Не вступились, не подались,

Вилягли там на поляг.

Вічну славу здобували

Українці біля Крут.

Не забудь героїв триста,

Спом’яни їх, не забудь.

На жаль, довгий час молоді не судилося вшановувати пам’ять героїв Крут, чути вірші, які прозвучали сьогодні, бо вони були заборонені, а моголи стерті з лиця землі. Та пам’ять народну не зітреш і не зруйнуєш…

( Звучить пісня «Під Києвом, під Крутами…»)

Свято рідної мови

    С В Я Т О     Р І Д Н О Ї    М О В И

Коли до серця крадеться тривога, -

За долю  України я боюсь,  -

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей…

О Боже мій – Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, в день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Коли до серця крадеться тривога, -

За долю України я боюсь, -

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь…

  Мова – це особливий і загадковий феномен людського духу. Вона  - як повітря, яким ми дихаємо, земля, якою ми ходимо, як голос матері чи небо над головою.

  З раннього дитинства і до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою. Розпочинається прилучення до краси рідного слова з милих бабусиних казок і материнської колискової пісні.

  Слово – найвірніший посланець з минулого в майбутнє. Завдяки його могутності не замулюється людський рід. Це схованка мудрості і невмирущості народу.

  Усім шанувальникам української мови , знавцям рідного слова присвячуємо…

                  РІДНА       МОВА

Не кожна квітка плодом проросте,

Не кожне слово за живе зачепить –

В душі відродить небо, поле, степ

І весняної ночі мрійний шепіт.

Не кожне, ні, тому шукання шал

Жене мене у нетрі словотвору.

В проміннях мови пророста душа,

І серце з серцем радісно говорить.

О мово рідна, вічна ти,  як світ!

Ти, мов ковток джерельної водиці.

Гримлять громи , злітають вгору птиці.

Роса з тремтливих опадає віт,

І зір ясних окреслених політ…

О мово рідна – вічна таємнице !

   СПІШУ  У ХРАМ  СВЯТОГО  СЛОВА

Спішу у храм святого Слова,

Де Ранок  рампи засвітив,

Де царство Музи і Любові,

Де дивних дум моїх світи.

Долаю ночі перешкоди

І напад болю і досад…

Там б’ють Поезії акорди,

Там квітне Музи диво-сад.

Вітай мене, Натхнення щире,

Купай у купелі добра…

Я вірю, вірю , твердо вірю –

Прийшла надій моїх пора !

Спішу у храм святого Слова,

Де Ранок рампи засвітив

Де Царство Музи і Любові,

Де дивних дум моїх світи.

          Звучить пісня М. Ровенка « Мова»

                                СЛОВО

Ще не написане те Слово,

Яким я душу ізцілю,

Яким прославлю рідну мову,

Додам до музики жалю.

Ще не написане те Слово,

Що криці ліпше і міцніш,

Що має Вічності основу.

Його не купите за гріш.

Ще не написане те Слово,

Яке пророком заклика,

Що воскресає знову й знову,

І світить сонцем у віках.

                         Р І Д Н Е   С Л О В О

Ну що б , здавалось, макова зернина –

Маленька фіолетова піщина.

Та дайте зерну лан широкий,

Засійте в землю неглибоко

Оте невидиме зерно – і ви побачите ,

Як факелом воно

Над ланом буде красуватись,

І будуть люди дивуватись, -

Згадають макове зерно.

Отак і слово кинуте, забуте

Або у душах трухлих скуте

Лежить на дні, як в домовині.

Якби зібрать скарби перлинні –

Слова, що мати промовля до Йванка, повиваючи;

Дівчат, що веселять поля, співаючи;

І бабусів біля криниці такі забавні небилиці;

І діда мудреє слівце…

Аби зібрати все оце –

Була б життя нетлінна книга,

А в ній слова – вогонь – не крига, -

Барвисті, сонячні, гарячі.

Тоді прозріли б всі незрячі

І славили б великі жнива, й кричали :

 - Ось де наша нива !..

Отак буває, як на те,

Всіма забуте і просте,

До болю рідне наше слово

Вбереться в листячко тернове

І дивним квітом зацвіте.

   ЕКСПРЕС-КОНКУРС  «НАЙКРАЩИЙ  ЗНАВЕЦЬ РІДНОГО  СЛОВА»

1.     Скільки букв в українському алфавіті ?   (33)

2.     Скільки голосних в українській мові ?     (6)

3.     Які знаки в українській мові не є розділовими ?

(дефіс, апостроф )

4.     Назвіть останній відмінок .  (клична форма)

5.     Поставте займенник «себе» в Н. в.  (немає Н. в.)

6.     В якому реченні одна частина залежить від іншої ?

(у складнопідрядному )

     7. Яка частина мови не належить ні до самостійних, ні до службових ?

         (вигук)

     8.Скільки звуків у слові «кущ»?   ( 4 )

     9. Яка буква не має відповідного звуку ?    ( м’який знак )

     10. Рід іменника «сирота».    ( спільний )

     11. Слово, яке щойно з’явилося в мові.  ( неологізм

     12. Граматична основа речення .  ( підмет і присудок )

     13. Другорядний член речення, що відповідає на питання непрямих відмінків . ( додаток )

     14. Яка частина мови вказує на предмет, але не називає його ? (займенник)

     15. Чуже мовлення , передане дослівно . (пряма мова)

     16. Скільки відмін має іменник ?  ( 4 )

     17. Назвіть знак, що позначає тверду роздільну вимову на межі приголосного і голосного.  ( апостроф )

    18. Що вивчає розділ про мову «Морфологія»?  ( частини мови )

    19. Розділ науки, який вивчає звуки .   ( фонетика )

    20. Поставте іменник «мати» у З. в.   (матір)

    21. Назвіть слова з префіксом прі - .   ( прірва, прізвисько, прізвище )

    22. Скільки звуків у слові «ходжу» ?  ( 4 )

    23. Яка частина слова без закінчення ?  ( основа )

    24. Розмова двох осіб .   ( діалог )

    25. Закінчити речення  : «Слово до слова - …»  ( зложиться мова )

                  М Е Л О Д І Я    Д Л Я     Д У Ш І

На якій не розмовляв ти  б мові,

Але рідною найбільше дорожи,

Бо у домі, де чекають всі тебе з любов’ю,

Ти привітне слово кожному скажи.

А найбільше рада буде мати,

Що привчала змалечку до мовної краси.

Мелодійне слово на порозі в рідну хату

З серцем і душею у гармонії неси.

Поважаю всі на світі мови,

Але українську понад всі люблю !

Бо такої задушевної і ніжної вимови

В жодній з них не відчую, не вловлю.

В мові цій відтінків є багато :

То гірським струмочком задзюрчить,

Розіллється піснею, яку люблю співати,

Травою шелесне, то лісом зашумить…

Легким крилом у небеса злітає,

Багряною зорею в надвечір’ї спалахне,

Веселкою у синім небі радісно заграє,

Сумною хвилею у розпачі дихне.

А то голубкою так ніжно затуркоче,

Зрадливою сльозою у серці защемить.

А то , як грім, весною загуркоче,

Як ясний місяць сріблом заблищить.

Любіть цю мову – мову українців справжніх,

Мелодію душі у серці не згасіть !

Велику силу має мова ця відважна –

Це світло мудрості у світ життя несіть !

  Звучить пісня М. Ведмедері «Мова»

         С Л О В О   П Р О   М О В У

Звіку-ізроду нашому Роду

Слово святило честь і свободу,

Правнуки прадідів чули чудово,

Бо шанували Слово і Мову.

Нас поривали вічно в дорогу

Мовонаснага, словоспромога.

Нам зрівноважить завжди кортіло

Діло і Слово, Слово і Діло.

    Брате по Мові,

    Сестро по мові,

    Будьмо навіки живі-здорові !

В душах у себе чуємо «пробі»,

Пересихає нам словообіг,

Слово у горлі нам застрягає,

Вух співрозмовника не досягає,

Глухнуть до слова рідного діти –

Як їм на мигах душу розкрити ?

Щоб залишитись навіки братами ,

Мову не стратьмо ! Слово – із нами !

    Брате по Мові,

    Сестро по Мові,

    Будьмо навіки живі-здорові !

Від благородного щирого Слова

Розпочинаймо Діло чудове,

Не замишляючи нічого злого,

Слову вклонімось – нашому богу,

Слово, в якого зовні – одежа,

Суть же – вогонь, полум’яність, пожежа !

Суть, що до поступу нас пориває,

Суть, що на діло нас надихає.

Щоб на щитах у нас вічно ясніло :

Діло і Слово, Слово і Діло !

             В І Д Р О Д И М   М О В У

І справді, хто ми без своєї мови ?

Народ чи плем’я , вільні чи раби,

Живем в будинках чи в печерах, може,

Вживаєм хліб , а чи якісь боби ?

Забули ми , забули свою мову.

Забули предків мову чарівну.

Отож тепер давайте її знову

Відродим, наче сонячну весну.

Відродим мову Лесі Українки,

Шевченка – сина вільного Дніпра,

Щоб ця тендітна пісня солов’їна

Звучала й квітла на весь край вона.

        У К Р А Ї Н С Ь К И М   Д І Т Я М

Ви – юний цвіт нової України,

У ваші очі дивиться народ.

Верстати шлях вам суджено єдиний :

Під кольорами сонця й небосині

Сягнуть в житті небачених висот.

Ви – українці вдачею і словом :

Вам до лиця і щедрість, і любов.

Усім співала ненька колискову

І купіль готувала любисткову,

Щоб добротворцем кожен в світ ішов.

Ще «ненародженим» Тарас великий

Молитись вам на волі заповів.

Хоч лютували зайди й недоріки,

Щоб наш народ зробити без’язиким.

До вас дійшли молитви козаків.

Не довелось вам падать на коліна

Під знавіснілих яничарів крик.

Сьогодні час великого прозріння :

Шукайте в праці й злагоді спасіння –

І вас Господь благословить навік.

Над всі багатства і припливи мод

Шануймо мову серцем і вустами.

Народ без мови – це вже не народ.

Без мови всі б ми сиротами стали.

Ідуть гріхи за нами і борги.

Від зректися – не шукаймо броду.

Шануймо мову над усі боги,

Якщо ми хочем зватися народом.

Звучить пісня З. Кващука « Наша мова»