С В Я Т О Р І Д Н О Ї М О В И
Коли до серця крадеться тривога, -
За долю
України я боюсь, -
З молитвою звертаюся до Бога
І мовою вкраїнською молюсь.
Прошу для України в Бога щастя
І захисту для всіх її дітей.
А мова українська, мов причастя,
Теплом своїм торкається грудей…
О Боже мій – Великий, Всемогутній,
Мою вкраїнську мову порятуй.
І в світлий день пришестя, в день майбутній
Вкраїні Царство Щастя приготуй.
Коли до серця крадеться тривога, -
За долю України я боюсь, -
З молитвою звертаюся до Бога
І мовою вкраїнською молюсь…
Мова – це
особливий і загадковий феномен людського духу. Вона - як повітря, яким ми дихаємо, земля, якою ми
ходимо, як голос матері чи небо над головою.
З раннього
дитинства і до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою.
Розпочинається прилучення до краси рідного слова з милих бабусиних казок і
материнської колискової пісні.
Слово –
найвірніший посланець з минулого в майбутнє. Завдяки його могутності не
замулюється людський рід. Це схованка мудрості і невмирущості народу.
Усім
шанувальникам української мови , знавцям рідного слова присвячуємо…
РІДНА
МОВА
Не кожна квітка плодом проросте,
Не кожне слово за живе зачепить –
В душі відродить небо, поле, степ
І весняної ночі мрійний шепіт.
Не кожне, ні, тому шукання шал
Жене мене у нетрі словотвору.
В проміннях мови пророста душа,
І серце з серцем радісно говорить.
О мово рідна, вічна ти, як світ!
Ти, мов ковток джерельної водиці.
Гримлять громи , злітають вгору птиці.
Роса з тремтливих опадає віт,
І зір ясних окреслених політ…
О мово рідна – вічна таємнице !
СПІШУ У ХРАМ СВЯТОГО
СЛОВА
Спішу у храм святого Слова,
Де Ранок
рампи засвітив,
Де царство Музи і Любові,
Де дивних дум моїх світи.
Долаю ночі перешкоди
І напад болю і досад…
Там б’ють Поезії акорди,
Там квітне Музи диво-сад.
Вітай мене, Натхнення щире,
Купай у купелі добра…
Я вірю, вірю , твердо вірю –
Прийшла надій моїх пора !
Спішу у храм святого Слова,
Де Ранок рампи засвітив
Де Царство Музи і Любові,
Де дивних дум моїх світи.
Звучить пісня М. Ровенка « Мова»
СЛОВО
Ще не написане те Слово,
Яким я душу ізцілю,
Яким прославлю рідну мову,
Додам до музики жалю.
Ще не написане те Слово,
Що криці ліпше і міцніш,
Що має Вічності основу.
Його не купите за гріш.
Ще не написане те Слово,
Яке пророком заклика,
Що воскресає знову й знову,
І світить сонцем у віках.
Р І Д Н Е
С Л О В О
Ну що б , здавалось, макова зернина –
Маленька фіолетова піщина.
Та дайте зерну лан широкий,
Засійте в землю неглибоко
Оте невидиме зерно – і ви побачите ,
Як факелом воно
Над ланом буде красуватись,
І будуть люди дивуватись, -
Згадають макове зерно.
Отак і слово кинуте, забуте
Або у душах трухлих скуте
Лежить на дні, як в домовині.
Якби зібрать скарби перлинні –
Слова, що мати промовля до Йванка, повиваючи;
Дівчат, що веселять поля, співаючи;
І бабусів біля криниці такі забавні небилиці;
І діда мудреє слівце…
Аби зібрати все оце –
Була б життя нетлінна книга,
А в ній слова – вогонь – не крига, -
Барвисті, сонячні, гарячі.
Тоді прозріли б всі незрячі
І славили б великі жнива, й кричали :
- Ось де
наша нива !..
Отак буває, як на те,
Всіма забуте і просте,
До болю рідне наше слово
Вбереться в листячко тернове
І дивним квітом зацвіте.
ЕКСПРЕС-КОНКУРС «НАЙКРАЩИЙ
ЗНАВЕЦЬ РІДНОГО СЛОВА»
1. Скільки букв в
українському алфавіті ? (33)
2. Скільки голосних в
українській мові ? (6)
3. Які знаки в українській
мові не є розділовими ?
(дефіс, апостроф )
4. Назвіть останній відмінок
. (клична форма)
5. Поставте займенник «себе»
в Н. в. (немає Н. в.)
6. В якому реченні одна
частина залежить від іншої ?
(у складнопідрядному )
7. Яка
частина мови не належить ні до самостійних, ні до службових ?
(вигук)
8.Скільки
звуків у слові «кущ»? ( 4 )
9. Яка
буква не має відповідного звуку ? (
м’який знак )
10. Рід
іменника «сирота». ( спільний )
11. Слово,
яке щойно з’явилося в мові. ( неологізм
12.
Граматична основа речення . ( підмет і
присудок )
13.
Другорядний член речення, що відповідає на питання непрямих відмінків . (
додаток )
14. Яка
частина мови вказує на предмет, але не називає його ? (займенник)
15.
Чуже мовлення , передане дослівно . (пряма мова)
16.
Скільки відмін має іменник ? ( 4 )
17. Назвіть
знак, що позначає тверду роздільну вимову на межі приголосного і
голосного. ( апостроф )
18. Що
вивчає розділ про мову «Морфологія»? (
частини мови )
19.
Розділ науки, який вивчає звуки . (
фонетика )
20.
Поставте іменник «мати» у З. в. (матір)
21.
Назвіть слова з префіксом прі - . (
прірва, прізвисько, прізвище )
22.
Скільки звуків у слові «ходжу» ? ( 4 )
23. Яка
частина слова без закінчення ? ( основа
)
24.
Розмова двох осіб . ( діалог )
25. Закінчити
речення : «Слово до слова - …» ( зложиться мова )
М Е Л О Д І Я Д Л Я
Д У Ш І
На якій не розмовляв ти б мові,
Але рідною найбільше дорожи,
Бо у домі, де чекають всі тебе з любов’ю,
Ти привітне слово кожному скажи.
А найбільше рада буде мати,
Що привчала змалечку до мовної краси.
Мелодійне слово на порозі в рідну хату
З серцем і душею у гармонії неси.
Поважаю всі на світі мови,
Але українську понад всі люблю !
Бо такої задушевної і ніжної вимови
В жодній з них не відчую, не вловлю.
В мові цій відтінків є багато :
То гірським струмочком задзюрчить,
Розіллється піснею, яку люблю співати,
Травою шелесне, то лісом зашумить…
Легким крилом у небеса злітає,
Багряною зорею в надвечір’ї спалахне,
Веселкою у синім небі радісно заграє,
Сумною хвилею у розпачі дихне.
А то голубкою так ніжно затуркоче,
Зрадливою сльозою у серці защемить.
А то , як грім, весною загуркоче,
Як ясний місяць сріблом заблищить.
Любіть цю мову – мову українців справжніх,
Мелодію душі у серці не згасіть !
Велику силу має мова ця відважна –
Це світло мудрості у світ життя несіть !
Звучить
пісня М. Ведмедері «Мова»
С Л О В О П Р О
М О В У
Звіку-ізроду нашому Роду
Слово святило честь і свободу,
Правнуки прадідів чули чудово,
Бо шанували Слово і Мову.
Нас поривали вічно в дорогу
Мовонаснага, словоспромога.
Нам зрівноважить завжди кортіло
Діло і Слово, Слово і Діло.
Брате по
Мові,
Сестро
по мові,
Будьмо
навіки живі-здорові !
В душах у себе чуємо «пробі»,
Пересихає нам словообіг,
Слово у горлі нам застрягає,
Вух співрозмовника не досягає,
Глухнуть до слова рідного діти –
Як їм на мигах душу розкрити ?
Щоб залишитись навіки братами ,
Мову не стратьмо ! Слово – із нами !
Брате по
Мові,
Сестро
по Мові,
Будьмо
навіки живі-здорові !
Від благородного щирого Слова
Розпочинаймо Діло чудове,
Не замишляючи нічого злого,
Слову вклонімось – нашому богу,
Слово, в якого зовні – одежа,
Суть же – вогонь, полум’яність, пожежа !
Суть, що до поступу нас пориває,
Суть, що на діло нас надихає.
Щоб на щитах у нас вічно ясніло :
Діло і Слово, Слово і Діло !
В І Д Р О Д И М М О В У
І справді, хто ми без своєї мови ?
Народ чи плем’я , вільні чи раби,
Живем в будинках чи в печерах, може,
Вживаєм хліб , а чи якісь боби ?
Забули ми , забули свою мову.
Забули предків мову чарівну.
Отож тепер давайте її знову
Відродим, наче сонячну весну.
Відродим мову Лесі Українки,
Шевченка – сина вільного Дніпра,
Щоб ця тендітна пісня солов’їна
Звучала й квітла на весь край вона.
У К Р А Ї Н С Ь К И М Д І Т Я М
Ви – юний цвіт нової України,
У ваші очі дивиться народ.
Верстати шлях вам суджено єдиний :
Під кольорами сонця й небосині
Сягнуть в житті небачених висот.
Ви – українці вдачею і словом :
Вам до лиця і щедрість, і любов.
Усім співала ненька колискову
І купіль готувала любисткову,
Щоб добротворцем кожен в світ ішов.
Ще «ненародженим» Тарас великий
Молитись вам на волі заповів.
Хоч лютували зайди й недоріки,
Щоб наш народ зробити без’язиким.
До вас дійшли молитви козаків.
Не довелось вам падать на коліна
Під знавіснілих яничарів крик.
Сьогодні час великого прозріння :
Шукайте в праці й злагоді спасіння –
І вас Господь благословить навік.
Над всі багатства і припливи мод
Шануймо мову серцем і вустами.
Народ без мови – це вже не народ.
Без мови всі б ми сиротами стали.
Ідуть гріхи за нами і борги.
Від зректися – не шукаймо броду.
Шануймо мову над усі боги,
Якщо ми хочем зватися народом.
Звучить пісня З. Кващука « Наша мова»
Немає коментарів:
Дописати коментар