Сторінками "Щоденника" О.Довженка

Мета. Ознайомити учнів із документом епохи, який
засвідчує потворну природу тоталітаризму;
розвивати вміння аналізувати текст;
виховувати любов до рідного народу.

Обладнання. Портрет письменника, його твори,
учнівська стіннівка «Невідомі сторінки біографії
Олександра Довженка».

Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу.

Форми роботи. Захист дослідницьких проектів, репродук-
тивна бесіда, інтелектуальна розминка, бесіда
(«снігова куля»)

Епіграф
Пишу, розлучений з народом моїм,
з матір’ю, з усім, з батьковою могилою,
з усім-усім, що любив у світі над усе,
чому служив, чому радувався.
О. Довженко

Перебіг уроку

Установчо-мотиваційний етап

1. Організаційно-вступна частина.

Олександр Довженко з перших днів війни стає своєрідним літописцем тих героїчно-трагічних подій – фіксує побачене й пережите. «Щоденники майстра! От де істинний Довженко, - скаже через півстоліття Микола Вінграновський. – Тепер можна спокійно про це говорити. Недавно вони видані. Мало хто знав, що під час війни Довженко вів щоденник, якому довіряв найзаповітніші свої думки. Він змушений був вести таке подвійне життя…»
Усю війну Олександр Петрович носив із собою смертоносну міну уповільненої дії – гостро викривальний сталінсько-сусловську систему «Щоденник». «Не дай Боже, щоб хто-небудь доніс про це, - продовжує Вінграновський, - ми вже тоді не мали б Довженка». Криваві кати перетворили б митця в табірний порох.

2. Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

Учні методом прогнозування визначають мету уроку та
його завдання.

Операційно-пізнавальний етап

3. Актуалізація опорних знань учнів.

Репродуктивна бесіда («вільний мікрофон»)

Творчо-дослідницький етап

4. Застосування учнями знань, умінь, навичок.

Захист дослідницьких індивідуальних проектів
(випереджувальне завдання)

15.03.1942 р.

«Як же страждає народ! Як виміряти ту трагедію, котру пережила Україна… Дійсність стала багато страшніша за всяку, навіть позбавлену смаку уяву. І її так і треба показати. Душа людська міряється повною мірою. Книги і фільми про нашу правду, про наш народ мусять тріщати од жаху, страждань, гніву і нечуваної сили людського духу».

26. 11. 1943 р.

«Сьогодні узнав тяжку новину: моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну…Тяжко на душі і тоскно. І не тому тяжко, що пропало марно більше року роботи…Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» - це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, вона нікому не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика».

31.01.1945 р.

«31 січня 1944р. мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шмаття й окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу й поталу на всіх зборищах. Все, що було злого, недоброго, мстивого, все топтало й поганило мене…Я народився і жив для добра і любові. Мене вбила ненависть великих якраз у момент їхньої малості».

05.11. 1945 р.

«Я вмру в Москві, так і не побачивши України. Перед смертю я попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю у Києві десь над Дніпром на горі».

02.11.1952 р.

«Я хочу жити на Вкраїні, щоб не було зі мною. Хай навіть вже скоротять недовгі вже літа мої. Я хочу жити на Вкраїні. Нехай зневага і зло людське круг мене, хай кличуть мене ворогом народу безсоромні і жорстокі службовці-людожери, якщо їм треба. Я – України син, України».

Узагальнювальний дослідницький коментар

Системно-узагальнювальний етап

5. Закріплення знань, умінь і навичок.

Інтелектуальна розминка
(триступеневе інтерв’ю)

І У чому особливість Довженкових записів воєнних років?
ІІ Чому боялися правди вожді?
ІІІ Де черпав сили Довженко, насмілившись
протистояти бездуховній сталінській системі ?

6. Підсумок уроку
Бесіда («снігова куля»)
- Яке враження справив на вас «Щоденник» О.Довженка?
- У чому специфіка записів кіномитця?
-Чим зацікавила вас творчо-пошукова роботи при підготовці до уроку?
- Яким постає перед нами автор?

Слово вчителя.

Насмілившись протистояти антигуманній, жорстокій і бездуховній сталінській системі,
О.П. Довженко черпав сили у свого народу, припадав до його знівеченої, окраденої, але вічно живої і чистої душі. Він не став на коліна і не просив прощення, коли відчув невдоволення і приховану, а тому й особливо страшну погрозу Сталіна. Майстер просив не у «вождя», а в долі – ясного розуму, аби «зробити щось добре для свого народу».

7. Взаємооцінювання знань учнями.